Коли дії під примусом не є злочином – ключові норми КК України
Українське законодавство чітко розрізняє добровільні дії та ті, що були вчинені під примусом. Про це повідомляє Міністерство юстиції України.
У відомстві зазначають, що стаття 40 Кримінального кодексу України визначає: якщо особа діяла під фізичним або психічним тиском і не могла контролювати свої дії, така поведінка не вважається кримінальним правопорушенням.
До прикладів примусу відносять позбавлення волі, застосування насильства або катувань, погрози смертю чи шкодою близьким, а також інші обставини, що позбавляють людину можливості діяти добровільно.
У таких випадках відповідальність покладається на особу, яка застосувала примус. Якщо ж людина частково зберігала можливість керувати своїми діями, можуть застосовуватися положення статті 39 КК України щодо крайньої необхідності, коли шкода заподіюється для відвернення більшої небезпеки.
Факт примусу також може бути врахований судом як обставина, що пом’якшує покарання, відповідно до пункту 6 частини першої статті 66 Кримінального кодексу України.
У Міністерстві юстиції додають, що під час збройної агресії окупаційні сили нерідко застосовують тортури, погрози та інші форми насильства, змушуючи громадян до співпраці. Закон передбачає захист для осіб, які стали жертвами примусу, і гарантує, що вони не нестимуть відповідальності за дії, вчинені всупереч власній волі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
