Воєнний стан і скорочення працівників: які правила мають знати роботодавці у 2026 році

23:00, 23 травня 2026
telegram sharing button
facebook sharing button
viber sharing button
twitter sharing button
whatsapp sharing button
Під час воєнного стану роботодавці можуть скорочувати працівників, однак процедура звільнення за скороченням має відповідати вимогам КЗпП, інакше бізнесу загрожують судові спори, штрафи та поновлення працівника на роботі.
Воєнний стан і скорочення працівників: які правила мають знати роботодавці у 2026 році
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA

Воєнний стан не скасовує трудових гарантій для працівників, однак роботодавці й надалі мають право проводити скорочення чисельності або штату. Разом із тим такі процедури під час війни мають низку особливостей і нерідко стають предметом трудових спорів. Помилки в оформленні кадрових документів, порушення строків попередження чи ігнорування переважного права працівника на залишення на роботі можуть призвести до судових позовів, поновлення працівника на посаді та виплати компенсацій.

Через економічні труднощі, релокацію бізнесу, втрату замовлень та необхідність оптимізації витрат багато підприємств змушені переглядати структуру персоналу. Водночас навіть в умовах воєнного стану скорочення має відбуватися виключно відповідно до вимог трудового законодавства.

1. Підстава для скорочення: стаття 40 КЗпП

Основна правова підстава для звільнення працівника через скорочення – п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до цієї норми роботодавець має право розірвати трудовий договір у випадках:

змін в організації виробництва і праці, зокрема:

  • ліквідації підприємства;
  • реорганізації;
  • банкрутства;
  • перепрофілювання;
  • скорочення чисельності або штату працівників.

Важливо: звільнення за скороченням можливе лише тоді, коли неможливо перевести працівника на іншу роботу (за його згодою).

2. Що змінилося під час воєнного стану?

Під час дії воєнного стану діють спеціальні правила, визначені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Частина 3 ст. 3 цього Закону передбачає:

повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та умов оплати праці здійснюється не пізніше ніж до запровадження таких умов.

Тобто двомісячний строк попередження не застосовується саме щодо:

  • зміни істотних умов праці;
  • зміни умов оплати праці.

Однак важливо розуміти:

  • скорочення чисельності або штату – це окрема процедура звільнення, яка регулюється ст. 49-2 КЗпП.
  • Стаття 49-2 КЗпП продовжує містити вимогу: «Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці».

Саме тому роботодавцям під час скорочення варто враховувати вимоги ст. 49-2 КЗпП щодо персонального попередження працівника про майбутнє вивільнення.

Практичний висновок: воєнний стан спростив процедури щодо зміни умов праці, але не скасував повністю процедуру скорочення працівників, зазначає Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради. 

3. Скорочення ≠ зміна істотних умов праці

Тут важливо не переплутати два різні механізми.

Зміна істотних умов праці (ст. 32 КЗпП)

Працівник продовжує працювати, але змінюються:

  • режим роботи;
  • оплата праці;
  • графік;
  • пільги;
  • інші умови трудового договору.

Це припинення трудового договору та звільнення працівника.

Саме тому процедура скорочення вимагає окремого документального оформлення та дотримання гарантій працівника.

4. Основна процедура скорочення: стаття 49-2 КЗпП

Незважаючи на воєнний стан, роботодавець має виконати базові кроки, визначені ст. 49-2 КЗпП.

Крок 1. Пропозиція іншої роботи

Роботодавець зобов’язаний запропонувати працівнику:

  • вакантну посаду за професією;
  • іншу роботу, яку працівник може виконувати за кваліфікацією;
  • іншу посаду, навіть нижчу – якщо працівник погодиться.

Важливо: вакансія повинна реально існувати на момент скорочення.

Якщо роботи немає або працівник відмовився – можливе звільнення.

Крок 2. Працівник може звернутися до служби зайнятості

У разі скорочення працівник має право:

  • звернутися за допомогою до державної служби зайнятості;
  • працевлаштуватися самостійно.

Це прямо передбачено ст. 49-2 КЗпП.

Крок 3. Наказ про звільнення

Після завершення процедури роботодавець видає:

наказ (розпорядження) про звільнення працівника.

У наказі обов’язково зазначають:

  • підставу – п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП;
  • дату звільнення;
  • реквізити рішення про скорочення.

Працівника необхідно ознайомити з наказом під підпис.

Крок 4. Остаточний розрахунок і виплати

У день звільнення працівнику мають виплатити:

  • зарплату за фактично відпрацьований час;
  • компенсацію за невикористану відпустку;
  • вихідну допомогу у розмірі не менше одного середнього місячного заробітку;
  • інші належні виплати (доплати, премії тощо – якщо передбачено).

Несвоєчасний розрахунок є однією з найпоширеніших причин трудових спорів.

5. Документальне оформлення: що має бути у роботодавця?

Щоб скорочення було законним, роботодавець повинен підготувати доказову базу реальності скорочення.

Зазвичай оформлюють:

  • наказ про зміни в організації виробництва і праці;
  • наказ про внесення змін до штатного розпису;
  • новий штатний розпис;
  • список посад, які скорочуються;
  • письмову пропозицію вакантних посад працівнику;
  • заяву працівника про відмову або акт про відмову від підпису;
  • наказ про звільнення;
  • розрахункові документи.

6. Погодження з профспілкою під час воєнного стану

Під час дії воєнного стану роботодавець у більшості випадків може звільняти працівників без попереднього погодження з профспілкою.

Таке правило передбачене ст. 5 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Водночас окремі гарантії залишаються для працівників, обраних до профспілкових органів.

7. Типові помилки роботодавців при скороченні у воєнний час

Воєнний стан не скасовує контроль і відповідальність. Найпоширеніші порушення:

  • скорочення «на словах» без наказу та штатного розпису;
  • звільнення без пропозиції вакансій;
  • формальне скорочення, після якого на ту саму посаду приймають іншу особу;
  • неправильне формулювання підстави звільнення;
  • невиплата вихідної допомоги;
  • несвоєчасний остаточний розрахунок.

Усі ці помилки можуть стати підставою для судового спору та поновлення працівника на роботі.

8. Висновок: чи можна скорочувати швидше під час воєнного стану?

Воєнний стан дійсно спростив окремі трудові процедури та дозволив роботодавцям оперативніше змінювати умови праці.

Однак ключове правило залишається незмінним:

  • скорочення має бути:
  • обґрунтованим;
  • реальним;
  • документально підтвердженим;
  • проведеним із дотриманням ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Виступ Генерального прокурора Руслана Кравченка на Ministerial Dialogue Group