Наскільки законні звільнення поліцейських?

12:47, 4 ноября 2016
Важливість дотримання встановленої законодавством процедури звільнення є очевидною, і завдання адміністративних судів – забезпечити усі умови для поновлення порушеного права.
Наскільки законні звільнення поліцейських?

У листопаді минулого року вступив в силу Закон «Про національну поліцію». Колишні міліціонери, випускники та інші громадяни йшли працювати до новоутвореного органу та проходили п’ятиетапний відбір. Більшість з них роботу так і не отримало, а чимало тих, хто переводився до поліції, звільнили «через службову невідповідність».

Масштабний відсів відбувся перш за все тому, що на кожне місце було багато претендентів (подекуди більше 20), але були й ті, кого не взяли протиправно. Такі випадки пов’язані або з набранням чинності Закону «Про національну поліцію» (людей звільняли за наказами, винесеними на підставі Закону), або з тим чи іншим етапом проходження атестації. Рішення про правомірність або протиправність звільнень приймали окружні адміністративні суди.

За статичними даними Одеського окружного адміністративного суду, з листопада 2015 року до суду надійшло 59 позовів, що стосуються звільнення на підставі  набрання чинності Закону «Про національну поліцію». Більшість позовів, по яких вже винесено рішення, суд задовольнив. Це справи, де позивачі – співробітники органів ВС – виявили бажання працювати в поліції, однак попри це їхня кандидатура не розглядалася. Крім того, відповідачі не вжили необхідних заходів для переведення позивачів та не запропонували їм жодної посади в органах поліції (у тому числі нижчої за займану).

Суд відмовляв у задоволенні таких позовів, якщо в позивачів не було належних доказів на підтвердження заявлених вимог. Наприклад, коли особа не зазначала, з яких підстав її мають прийняти на службу в поліції, адже вона не виявляла такого бажання, а працевлаштування її в новоутвореному органі не є обов’язком роботодавця.

За цей же період – з листопада і до сьогодні – до суду надійшов 236 позов щодо процедури атестації або її результатів. У них оскаржуються самі рішення поліції щодо включення осіб до списку тих, кого атестують,  та накази про звільнення, винесені на підставі висновків атестаційних комісій («займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню через службову невідповідність»).

Більшістю рішень по справах цих категорій задоволено вимоги позивачів. Деякі особи дійсно не мали проходити атестацію, оскільки не підпадають під підстави, передбачені ст. 57 Закону «Про національну поліцію». Протиправність дій атестаційних комісій визнавалась у разі невідповідності їхніх висновків положенням спеціальної Інструкції (Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських). Наприклад, висновок міг свідчити, що у позивача відсутні теоретичні знання, хоча він склав тест на перевірку знань, отримавши бали, вищі прохідних. Інколи у протоколах засідань комісії не було інформації про підстави і мотиви того чи іншого рішення, що також є порушенням Інструкції.

Відмова у задоволенні позову виносилась, якщо суд не виявляв порушень Закону при проведенні атестації. Наприклад, була справа, в якій позивач намагався оскаржити висновок щодо своєї невідповідності посади і домогтися, щоб суд визнав протиправною бездіяльність апеляційної комісії: він подав скаргу, яку комісія не розглянула. Проте, подавати апеляцію можуть не всі поліцейські, а тільки ті, хто набрав не менше 60 балів за професійний тест та тест на загальні здібності (загалом). Позивач не відповідав цим критеріям.

Слід відзначити, що частина позовів була повернута (у тому числі за клопотаннями позивачів), частина – залишена без розгляду (якщо позивачі неодноразово не приходили до суду без пояснень, було порушення строків тощо), передана в інший суд, ще у частині зупинено провадження (наприклад, через необхідність отримання доказів, залучення додаткових відповідачів тощо).

 

Висновки щодо рівню законності та правомірності звільнень службовців у зв’язку з проведенням поліцейської реформи-2015 можна буде робити лише згодом. Утім, важливість дотримання встановленої законодавством процедури звільнення є очевидною, і завдання адміністративних судів – забезпечити усі умови для поновлення порушеного права. В свою чергу Національна Поліція України  або інший орган, який є відповідачем у справах цієї категорії, має бути в змозі довести законність кожного свого рішення, адже за загальноприйнятою практикою тягар доказування лежить на державних органах.

 

 

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
З чого формується довіра до Феміди
Новости онлайн