Українські суди інколи звертаються до рішень ЄСПЛ, яких немає в природі, — співголова Комісії з питань правової реформи

Однією з сучасних проблем вітчизняної судової практики експерти називають застосування українськими судами практики Європейського суду з прав людини у випадках, коли це не є доречним чи виправданим.

Таку проблему «Судово-юридичній газеті» прокоментував співголова Комісії з питань правової реформи при Президенті України, голова Комісії для проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання судді ЄСПЛ від України, доктор юридичних наук Михайло Буроменський.

«Як це не дивно, але це дійсно проблема. Тут все не так просто, тому що, по-перше, дивним чином в систему оцінки судді потрапив пункт про застосування практики ЄСПЛ. Відкриваєте сайт певного районного суду — і там читаєте, що суд звітує у тому числі й про те, скільки разів судді посилалися на рішення ЄСПЛ… Враховуючи кількість районів в Україні, ми отримуємо якийсь фантастичний об’єм рішень судів з посиланнями на практику Європейського суду з прав людини.

Сумно, що замість сприяння підвищенню якості судових рішень це перетворилося на певну формальність, ритуал, коли просто звертаються до текстів рішень ЄСПЛ, «тому що всі звертаються».

По-друге, інколи звертаються до рішень, яких немає в природі, або замість посилання на практику ЄСПЛ вказують практику Європейського суду справедливості (суду ЄС). Звертаються до підручників, видаючи їх параграфи за тексти рішень ЄСПЛ, або ж до якихось цитат, не читаючи самого рішення ЄСПЛ.

Я пам’ятаю, бо був до цього причетний, як наприкінці 1990-х — на початку 2000-х важко було запустити процес звернення українських судів до практики ЄСПЛ. Тоді це вдалося і мало позитивний результат, але тепер це перетворилося на абсурд: десятки тисяч посилань, які дуже часто не мають жодного значення для здійснення правосуддя. Хоча дійсно є непоодинокі випадки, коли суди застосовують Конвенцію дуже влучно. Я всіляко підтримую звернення українських судів до Європейської конвенції про права людини і до практики Європейського суду з прав людини, але у чітко визначених випадках», — зауважив Михайло Буроменський.

«Я вважаю, що майбутній суддя ЄСПЛ від України має пояснювати, що суди звертаються до Конвенції та практики, коли це конче потрібно, коли немає відповідного регулювання в національному праві, або в законодавстві є неприпустима колізія чи прогалина, або практика ЄСПЛ пішла настільки вперед, що українське законодавство не встигає за нею. І тоді національні суди на основі практики Європейського суду з прав людини, так би мовити, «підтягують» національну правозастосовчу практику», — додав він.

Детально про процедуру відбору майбутнього судді ЄСПЛ від України читайте в інтерв’ю Михайла Буроменського «Судово-юридичній газеті».