Причини невиконання судових рішень в Україні: підсумки від міжнародних експертів

В Україні досі гостро стоїть питання реформування системи виконання судових рішень. Детально про відповідну позицію Комітету міністрів Ради Європи та заходи, визначені в рішеннях Європейського суду з прав людини, «Судово-юридична газета» вже писала раніше.

За результатами зустрічі 4-6 червня 2019 року Комітет міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд втілення заходів, визначених у пілотних рішеннях ЄСПЛ, привітав завершення роботи української влади з виявлення першопричин системної проблеми. Однак одночасно зі стурбованістю нагадав, що до закінчення терміну, встановленого Європейським судом (12 жовтня 2019 г.) для імплементації рішення у справі Бурмич, влада ще не ухвалила комплексної стратегії.

Саме рішення у справі «Бурмич та інші проти України» звернуло увагу також і на такі проблемні складові, як політичні та фінансові, ідентифікувавши їх як першоджерела причини невиконання судових рішень проти держави.

Останній термін, встановлений ЄСПЛ, — жовтень 2019 року для вжиття заходів загального характеру, зокрема для створення дієвого механізму виплат у справах, які перебували на розгляді в Європейському суді. Втім, до того часу в Україні можуть відбутися зміни у складі уряду, який відповідає за реалізацію відповідних заходів. 

Яким чином проблему буде вирішувати нове керівництво Міністерства юстиції, досі невідомо.

12 вересня відбулася презентація дослідження першопричин невиконання судових рішень в Україні, яке було здійснено в рамках проекту Ради Європи «Підтримка виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини». Експерти отримали узагальнену інформацію про невиконані судові рішення з бюджетної програми №КПКВ 350-4040017 (Програма 4040), яка визнана основним і єдиним джерелом судових рішень для проведення цього експертного аналізу. 

Станом на лютий 2019 року Програма 4040 про гарантування виконання рішень національних судів містила близько 305 554 судових рішень, які були розподілені на три категорії. На підставі здійсненого аналізу судової практики, а також відповідного законодавства були сформульовані основні першопричини невиконання судових рішень.

Рішення в соціальних спорах: рух по колу

Як зазначають експерти, спочатку Україна прийняла законодавство у сфері соціального забезпечення, втім, без належного економічного обґрунтування та врахування реального стану бюджетного фінансування. Це спричинило масові звернення до Європейського суду з прав людини з боку громадян, які виграли всі судові інстанції, проте не могли отримати на руки соцвиплату, тобто отримати виконання судового рішення.

Потім держава «оговталася» та ухвалила рішення про обмеження розмірів соціальних виплат та кількості їх видів. І знов таки, як наслідок, суді отримали велику кількість позовів від громадян до державних органів через нарахування знижених розмірів соціальних виплат і неправильне застосування положень законодавства. Попри прийняті судові рішення на користь громадян, держава не змогла їх виконати через відсутність коштів.

Рекомендації щодо цієї категорії судових рішень зосереджені на необхідності здійснення перегляду існуючої практики, коли спочатку приймаються закони, а потім держава не може імплементувати це законодавство через брак коштів. Це призводить до збільшення кількості позовів, що подають громадяни до судів проти держави.

Через це перегляд законотворчої діяльності, що стосується соціальних виплат, має посилити фінансове обґрунтування нового законодавства, а також забезпечити його відповідність законодавству про державний бюджет та бюджетний процес.

Трудові спори потребують обліку

Основними причинами невиконання судових рішень в цій категорії спорів є:

1) відсутність належного фінансування з боку держави;

2) неналежне виконання повноважень органами державної влади, її підприємствами й установами (затримка нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,затримка неналежних виплат працівникові тощо);

3) недоліки нормативного регулювання трудових правовідносин (несвоєчасне ухвалення підзаконних відомчих актів щодо грошового забезпечення учасників АТО).

З метою усунення вказаних причин невиконання судових рішень рекомендується:

1) ухвалити постанову на рівні Кабінету міністрів України щодо своєчасного видання відомчих актів, що регулюють трудові відносини в частині своєчасної оплати праці і розрахунків.  

2) Міністерству юстиції — розробити єдині стандарти обліку всіх судових рішень і справ, невиконаних судових рішень (а також створити технічні можливості для створення єдиного шифрування судових справ і рішень у тих державних реєстрах, де ця інформація фіксується)

Рішення проти юридичних осіб, відповідальність за які несе держава

Мораторій, передбачений національним законодавством на виконання певних груп судових рішень проти державних підприємств, є однією з ключових причин невиконання цієї категорії справ.

Також звертає на себе увагу неналежне виконання повноважень державною виконавчою службою. Як зазначають автори дослідження, зміст окремих проаналізованих судових рішень засвідчив, що в діях державних виконавців судових рішень присутні ознаки «допомоги»  боржникам у прихованні фінансових ресурсів і майна від стягнення на основі судового рішення.

Основною рекомендацією щодо цієї категорії судових рішень є перегляд законодавства, що стосується мораторіїв та процедур банкрутства державних підприємств.

Аналіз законодавства про виконавче провадження

Експерти узагальнили, що відсутня ефективна правова система взаємодії між органам, від яких залежить виконання судового рішення (зокрема, парламентом, урядом та органами виконавчої влади, Державною казначейською службою України, банками, нотаріусами). Чинна організаційно-правова система виконання судових рішень свідчить про невідповідність дій судової ланки і виконавчої служби.

За експертними оцінками законодавство з питань виконання судових рішень захищає боржників, які широко використовують надані законом форми впливу на процедуру виконання судового рішення.

Невиправданим і малообґрунтованим є перелік підстав, передбачений ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», за якими виконавчий документ повертається стягувачу. Також немає чіткості у визначенні юрисдикції виконання судових рішень при об’єднанні виконавчих проваджень.

Нинішній статус виконавця, кваліфікаційні вимоги до зайняття цієї посади та віковий ценз не відповідають потребі значимості цього суб’єкта для процесу виконання судового рішення.

Загальні рекомендації

Крім того, рекомендується вжити наступні заходи:

1. Скасувати мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств;
2. Здійснити бюджетування Програми №4040 в повному обсязі;
3. Посилити статус, вдосконалити повноваження та практику діяльності виконавців;
4. Запровадити автоматизацію процедури стягнення боргу;
5. Ввести систему реєстрів для швидкої ідентифікації майна і грошових коштів боржника, включаючи інформацію про банківські рахунки і наявні грошові кошти на них;
6. Забезпечити адаптацію Єдиного державного реєстру судових рішень і Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;
7. Посилити мотивацію до добровільного виконання судових рішень національних судів та передбачити серйозні невигідні наслідки для боржника у разі цього невиконання (через, зокрема, збільшення розміру штрафів).

Відкритими залишаються багато питань, а саме: чи виконує Україна зобов’язання щодо рішення системної проблеми невиконання судових рішень національними судами, а також яку саме стратегію у подоланні першопричин потрібно обрати. Адже розгляд питання про прогрес України щодо заходів, вжитих за пілотними рішеннями у справах Юрія Іванова та Бурмич, планується вже на 23 вересня 2019 року. Останній термін, встановлений ЄСПЛ, — жовтень 2019 року для вжиття заходів загального характеру, зокрема, для створення дієвого механізму виплат у справах, які перебували на розгляді в Європейському суді.

З відео заходу можна ознайомитися за посиланням.

Також ми писали, що Відсутність коштів у держави - не головна причина невиконання судових рішень.