Іван Ліщина розповів про вересневі рішення ЄСПЛ у справах проти України

У вересні Європейський суд з прав людини прийняв чотири рішення на користь України, які заощадили державі понад 7,7 млн дол. Відповідна інформація з’явилася на сайті Міністерства юстиції з посиланням на повідомлення заступника міністра юстиції України — уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Івана Ліщини.

Зокрема, це справи «Бондаренко проти України», «Долгополов проти України», «Promimpro Exports and Imports Limited and Sinequanon Invest проти України» та «О.В. проти України».

«Найбільша перемога — це рішення у справі за позовами компаній Promimpro Exports and Imports Limited та Sinequanon Invest проти України. Компанії вимагали компенсацію у розмірі 7,6 млн дол. від державної компанії «Украгрохім». ЄСПЛ прийняв рішення на користь нашої держави, відхиливши позовні вимоги компаній», — зазначив Іван Ліщина.

Він пояснив: одна компанія повністю передала права вимоги за рішенням Стокгольмського арбітражу проти ДП «Украгрохім» другій компанії. У зв’язку з цим ЄСПЛ погодився з урядом України, що перша компанія в такому випадку втратила статус жертви порушення, а друга, яка ніколи не повідомляла державу про набуття прав вимоги до Украгохіму, такого статусу не набула.

«Також ЄСПЛ відмовив у задоволенні скарги по справі громадянина О. В. проти України, який відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі за умисне вбивство та пограбування. Заявник скаржився, що Верховний Суд не забезпечив представлення доводів на його захист під час апеляційного слухання. Також О. В. нарікав на відсутність перехресного допиту двох жертв злочинів під час слідства або в ході судового розгляду», — повідомив заступник міністра — уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.

Водночас, за словами Івана Ліщини, заявник визнав на попередньому слідстві й у суді обвинувачення в розбещенні неповнолітніх, вбивстві та пограбуванні однієї з жертв (восьмирічної дівчинки). Справа розглядалась у суді за відсутності двох потерпілих (9 та 12 років), які дали свідчення на попередньому слідстві. Верховний Суд України розглянув справу за відсутністю заявника, але у присутності прокурора.

«В результаті ЄСПЛ став на сторону уряду України і визнав справу неприйнятною. Щодо відсутності заявника на засіданні в ВСУ, Суд відрізнив цю справу від справи «Собко проти України» (№15102/10, 17 грудня 2015), зазначивши, що заявник у цій справі не просив ВСУ про свою участь у засіданні та не оскаржував фактичних обставин справи, а тільки юридичну кваліфікацію своїх дій. Щодо недопиту двох потерпілих Суд встановив, що заявник з адвокатом не просив його допитати в суді першої інстанції та не скаржився на це в касаційній скарзі. Його скарги щодо суперечливості в свідченнях неповнолітніх у заяві до ЄСПЛ були нечіткими», – пояснив заступник міністра.

Також позитивне рішення було прийнято ще за двома справами: «Бондаренко проти України» щодо рішення апеляційного суду про притягнення до адміністративної відповідальності за незначне корупційне правопорушення та призначення штрафу у розмірі 225 грн та «Долгополов проти України» щодо звільнення працівника на підставі втрати довіри у зв’язку зі спробою крадіжки. Заявники вимагали грошової компенсації у розмірах 18,2 тис. євро та 2 тис. євро відповідно.

Раніше Іван Ліщина розповів про справи, які ЄСПЛ визначив для України як «пілотні». Власне «пілотною» є поки що одна справа — «Юрій Миколайович Іванов проти України». Зазначена справа, яка віддзеркалює одну із найболючіших проблем, але є сподівання, що владі вдасться реалізувати стратегію впорядкування питань, пов’язаних з невиконанням рішень проти держави.

Також є квазіпілотні справи, наприклад «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви №846/16 та №1075/16). Формально вона не є пілотною, але фактично власне такою і є. Рішення ЄСПЛ у цій справі містить посилання на системну проблему та необхідність її вирішення. І хоч конкретний строк на виконання рішення не зазначений, але рішення містить застереження, що якщо протягом розумного строку держава не прийме відповідних заходів, то Європейський суд може почати приймати рішення із зазначенням суми сатисфакції, чого він зараз не робить.

 Іван Ліщина сподівається, що із прийняттям законодавства про обіг землі Україна вирішить другу нагальну проблему (після Іванова) — щодо права на розпорядження сільськогосподарською землею.

Є також надії, що буде вирішена проблема утримання ув’язнених під вартою.

Нагадаємо, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав про наявність в Україні проблеми законності і тривалості тримання ув’язнених під вартою на досудовій стадії кримінального провадження і незабезпечення права на отримання компенсації за незаконне перебування під вартою.

Також є проблема відсутності в Україні адекватного реагування національних судів на аргументи заявників щодо обрання іншого ніж тримання під вартою заходу.

Контроль за виконанням рішень покладений на Комітет міністрів Ради Європи, який у випадку вжиття всіх належних заходів ухвалює резолюцію про виконання державою рішення Європейського суду з прав людини. Якщо ж держава не виконує належно взяті на себе зобов’язання, Комітет міністрів повертається до розгляду питання про виконання державою рішення Суду до того часу, поки всі зобов’язання не будуть виконані.

Відповідно до недавно прийнятого Протоколу №14 до конвенції, комітет отримав право відсилати певні питання, що стосуються виконання рішення, до Євросуду. Так, із застосуванням такої процедури було прийняте рішення у справі «Маммадов проти Азербайджану». У ньому міститься такий висновок: виконання рішень суду має бути добровільним з боку вищих сторін.

Зазвичай засоби впливу на державу є лише політичними. Політичні наслідки для держав, аж до виключення з членів Ради Європи, є непривабливими для європейських країн, а тому рішення, як правило, виконуються вчасно.

Україна зверталася до відповідних європейських інституцій про продовження строку виконання рішень ЄСПЛ, але поки що таке рішення не прийнято.

Також, Іван Ліщина розповів, що законопроекти, які були покликані вирішити ці питання, вже застаріли, оскільки були прив’язані до ситуації 2018 року, яка вже змінилася.

До Верховної Ради VІІІ скликання подавалися декілька таких проектів, зокрема, №8533 від 27.06.2018 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подолання проблеми заборгованості держави за рішеннями судів», покликаний остаточно вирішити проблему невиконання судових рішень в Україні. А також урядовий законопроект №8198 від 26.03.2018 «Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів», внесений до Верховної Ради 26.03.2018 року. Депутати не встигли їх розглянути.

Сьогодні ці документи треба доопрацювати. Наприклад, норму про передання грошей в бюджетну програму для забезпечення виконання рішень суду, на думку заступника міністра, треба прибрати.

Також в Мін’юсті сподіваються, що будуть вирішені інші проблеми, зокрема, встановлено контроль за соціальними виплатами, проведено загальний підрахунок заборгованості за судовими рішеннями, вирішено проблему мораторіїв та страйків працівників транспортної галузі.

Раніше «Судово-юридична газета» аналізувала, чому невиконання судових рішень залишається системною проблемою.