Реалізація рішень ЄСПЛ щодо зобов’язань України виплатити грошові відшкодування

Чинне законодавство України передбачає, що рішення ЄСПЛ є обов’язковими для виконання. Для регулювання відносин, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини, впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини та з метою створення передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ був ухвалений Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Однак як на практиці виконуються рішення ЄСПЛ щодо зобов’язань України виплатити грошові відшкодування?

Європейський суд з прав людини у справі «Васильєв та інші проти України» постановив: протягом трьох місяців Україна має забезпечити виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявників (серед яких значиться Особа 1), які підлягають виконанню, та сплатити 2000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат. Додатково сплатити суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявникам на ці суми. Суми повинні бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення виплати; із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточної виплати на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Так, постановою головного державного виконавця від 21.03.2014 було відкрито виконавче провадження на виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Платіжним дорученням від 24.09.2014 Міністерством юстиції України було перераховано на розрахунковий рахунок Державної виконавчої служби України грошові кошти на виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року «Васильєв та інші проти України».

19.10.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на тих підставах, що стягувачем більше року не були витребувані належні йому кошти, а також у зв'язку із фактичним виконанням рішення Європейського суду з прав людини «Васильєв та інші проти України».

Суд першої інстанції у справі 826/24889/15 зробив висновок, що постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною, а отже, підлягає скасуванню. Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції.

Так, постанова державного виконавця була направлена на адресу позивача рекомендованим поштовим відправленням, проте повернута відділом поштового зв'язку із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Таким чином, особа не отримала постанову. Факт необізнаності позивача був відомий державному виконавцю. Однак жодних додаткових спроб повідомити його про необхідність подання заяви про виплату відшкодування відповідачем вчинено не було.

Після цього Мін`юст перерахував ДВС грошові кошти, зазначені в рішенні ЄСПЛ. Однак у зв'язку із відсутністю у матеріалах виконавчого провадження заяви стягувача про виплату відшкодування, наявність якої визначена законодавцем як передумова для перерахування грошових коштів, вказані кошти були зараховані до Державного бюджету України.

ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності дотримання органами державної влади принципу правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права та передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що під «рішенням» мається на увазі:

- остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав  людини і основоположних свобод;

- остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;

- рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;

- рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Отже, після винесення ЄСПЛ рішення у справі проти України протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад рішення стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб'єктам, безпосередньо причетним до справи.

При цьому стягувачами можуть бути:

- особа, за заявою якої Європейським судом з прав людини постановлено рішення;

- її представник, правонаступник; 

- особа (група осіб), на користь якої рішенням Європейського суду з прав людини визначено обов'язок України в міждержавній справі.              

Протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає  стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів. Після цього Орган представництва надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України. 

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів відкриває виконавче провадження.               

Верховний Суд, вирішуючи справу 826/24889/15, зазначив, що неподання стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання рішення.                        

Таким чином, саме державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.

Звідси висновок: особі, щодо якої виніс рішення ЄСПЛ, не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження.

Від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про процедуру та проблемні питання виконання судового рішення в цивільному, господарському, адміністративному процесах.

Крім того, ми розповідали про окремі думки суддів КСУ щодо скасування адвокатської монополії.