Хто така «інша особа» в КПК та чи має вона право на оскарження

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» від 16.11.2017 №2213-VIIІ, (відомим у народі як «Маски-шоу стоп!") в кримінальний процес введений новий учасник кримінального провадження — "інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування».

Згідно з п. 25 цієї ж норми, така особа є учасником кримінального провадження.

Згідно з п. 16-1 статті 3 КПК, таким учасником є особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом.

Дотепер остаточно не вирішено, кого саме слід вважати такою «іншою особою».

До цієї категорії можна віднести значну кількість суб’єктів кримінальних процесуальних відносин, наприклад:

• особу, стосовно якої здійснюється досудове розслідування (особу, якій не вручено повідомлення про підозру, але орган досудового розслідування збирає докази щодо її причетності до вчинення кримінального правопорушення);
• особу, стосовно якої проводяться негласні слідчі (розшукові) дії;
• власника житла чи іншого володіння, де проводиться обшук;
• особу, котра перебуває в житлі чи іншому володінні під час обшуку, але не є його власником;
• володільця тимчасово вилученого майна;
• володільця тимчасово вилучених речей та документів;
• третю особу, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Інша особа має право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж передбачені Кодексом.

На досудовому провадженні такими особами може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у:

• невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення;
• неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК;
• нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити.

Оскаржується також відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 КПК, — стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.

Проте законодавець забув уточнити, до якого саме органу оскаржується бездіяльність або відмова: до прокурора, прокурора вищого рівня або до суду. Незрозуміло також, з яким процесуальним документом (скарга, клопотання або інше) та в якому порядку «інша особа» повинна звернутися зі скаргою.

Орган оскарження визначений лише у випадку недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування. Це прокурор вищого рівня.

Інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, має право заявляти клопотання, які слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав (стаття 220 КПК). Але право на таке звернення інша особа має лише у випадках, встановлених КПК. Парадокс у тому, що КПК таких випадків не встановлює.

Така ситуація приводить до наступного.

У ч. 9 статті 284 КПК зафіксовано:

«9. Якщо закінчилися строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру, встановлені частиною першою статті 219 цього Кодексу, слідчий суддя може винести ухвалу про закриття кримінального провадження за клопотанням іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника».

(Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» №2548-УІП від 18.09.2018, який набрав чинності 04.11.2018, статтю 284 КПК України було доповнено новою частиною 9).

Інша особа звертається до слідчого з клопотанням про закриття кримінального провадження. Слідчий відмовляє у задоволенні клопотання, оскільки, на його думку, підстави для звернення іншої особи з цього питання законом не передбачені.

Тоді інша особа звертається до прокурора, але прокурор відправляє скаргу знову до того ж слідчого.

Потім вже інша особа звертається до суду, і тут виявляється, що судова практика має різні погляди на проблему.

По-перше, деякі суди просто відмовляють в задоволенні звернення, мовляв, зміни до ст. 284 КПК (Закон №2213-VIIІ) набрали чинності лише 04.11.2018 року, тому жодні підстави для звернення до суду відсутні.

В інших випадках суди вважають, що інші зміни набули чинності з 15.03.2018 (Закон №2147-VIII), тому оскаржити можна лише провадження, зареєстровані після цієї дати.

Так, слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира у справі №295/7822/19 зазначає, що пунктом 4 параграфу 2 Прикінцевих положень Закону №2147-VIII передбачено, що зміни до КПК України вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим законом, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, щодо яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань після введення в дію в цих змін, тобто з 16.03.2018 року.

Але є випадки, коли суди займають протилежну позицію та визнають, що порушуються права учасників кримінального провадження, і задовольняють скарги, закриваючи кримінальні провадження.

Раніше Денис Монастирський розповів про першочергові завдання Комітету з питань правоохоронної діяльності.