Етичний кодекс держслужбовця: чи притягуються посадовці до відповідальності за порушення етичних норм

Діяльність держслужбовця має відповідати не тільки вимогам чинного законодавства, а й моральним нормам та принципам. Етичний кодекс повинен мати в своїй основі загальноприйняту мораль та конкретизувати її відповідно до специфіки службових обов’язків.

Наразі основним нормативно-правовим актом, що регулює питання етики держслужбовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування є наказ Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158.

Отже, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов’язків зобов’язані:

• неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки;
• бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування;
• не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації;
• з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об’єднань громадян, інших юридичних осіб;
• не проявляти свавілля або байдужість щодо правомірних дій та вимог.

Обов`язок запобігання виникненню конфлікту інтересів також покладено на держслужбовців.

Законодавець чітко визначив заборону на використання службового становища в особистих, політичних цілях чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використання статусу та інформації про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Держслужбовці та посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права розголошувати персональні дані фізичних осіб, конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, режим якої встановлено спеціальним законодавством України.

Комітет міністрів Ради Європи розробив «Модельний кодекс поведінки державних службовців» та рекомендував його на затвердження державам — членам Ради Європи.

Модельним кодексом, зокрема, передбачено, що «державний службовець повинен бути чесним, безстороннім і виконувати свої повноваження найкращим чином, виходячи з навичків, чесності та розуміння, беручи до уваги публічні інтереси і ті обставини, що стосуються справи. Під час виконання своїх повноважень державний службовець не повинен діяти легковажно, на шкоду інтересам будь-якій особі, групі або органу і повинен брати до уваги права, обов’язки та відповідні інтереси всіх інших».

Тобто поведінка держслужбовця повинна відповідати довірі громадськості щодо чесності, безсторонності та ефективності публічної влади.

За порушення правил етичної поведінки державний службовець притягується до дисциплінарної відповідальності. Йдеться про такі заходи дисциплінарного стягнення, як зауваження, догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення з посади державної служби.

Порушення норм етичної поведінки є дисциплінарним проступком.

Верховний Суд при розгляді справи №813/3820/17 наголосив: «Наказ про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення й час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин».

Особливе значення під час визначення діяння державного службовця як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини державного службовця — певного психічного ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків.

У судовій практиці наявні непоодинокі випадки, коли особу, звільнену з посади за порушення правил етичної поведінки чи присяги держслужбвця, було поновлено на посаді.

Так, Верховний Суд України, аналізуючи текст присяги державних службовців, неодноразово зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення присяги.

«Тобто як порушення присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби», — зазначив Верховний Суд у справі №480/3995/18.

Предметом оскарження у справі №480/3995/18 було скасування наказу про звільнення держслужбовця, начальника районного у місті Суми відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ. Остаточне рішення у справі було проголошено 27 листопада 2019 року. Підставою для винесення наказу про звільнення був висновок про порушення посадовцем присяги державного службовця у зв`язку з ненаданням запитуваної інформації. Також мала місце безпідставна відмова громадянам у надані послуг з питань державної реєстрації актів цивільного стану. Особа на посаді держслужбовця зарекомендувала себе як конфліктний працівник, який не проявляв ініціативи щодо виконання поставлених завдань.

Однак суди попередніх інстанцій визначили, що для держслужбовця не було створено належних умов праці, а припинення державної служби може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли заходи дисциплінарного стягнення є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату. Суди першої та апеляційної інстанції задовольнили позовні вимоги держслужбовця.

ГТУЮ на обґрунтування вимог касаційної скарги зазначав: «Суб`єкт призначення був вимушений прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення у стислі строки у зв`язку з тим, що дії держслужбовця унеможливлюювали подальше виконання нею обов`язків та перебування на посаді, адже у подальшому призвели б до фактичного саботажу роботи органу державної влади, підриву довіри громадян до державного органу, масового порушення прав громадян на швидкі та якісні послуги у сфері державної реєстрації».

Роботодавець стверджував, що умисні дії щодо ненадання інформації були вчинені проти інтересів державної служби і призвели до приниження авторитету державного органу та порушення законних прав та інтересів громадян України.

Верховний Суд, чітко вказав: «Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону».

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі №802/2273/16-а, в якій ВС визначив, що передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі службовою діяльністю, має бути проведення службового розслідування.

Верховний Суд у справі №804/6977/16 визначає: для кваліфікації дій державного службовця як таких, що містять склад порушення присяги, слід враховувати факт недотримання державним службовцем правових, етичних (моральних) норм, несумлінного виконання своїх обов`язків.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця. Тобто, складаючи присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про запропоновані зміни до Закону України «Про державну службу».

Крім того, ми писали про практику ВП ВС щодо вирішення колективних трудових спорів.