Хто має виступити ініціатором саморегуляції медіа — держава чи медіа-організації

Як відомо, держава наразі хоче ввести низку заходів, які дозволять контролювати діяльність медіапростору. Зокрема, це введення кримінальної відповідальності за дезінформацію у медіа, національних прес-карт журналіста та посади Омбудсмена з протидії дезінформації. Втім, на думку експертів, відповідні ініціативи посилять тиск на журналістів.

Альтернативою цим нововведенням може стати створення саморегулятивних органів у медіапросторі, які сформують відповідні «стандарти для новин» та етичні стандарти в діяльності журналістів. Та виникає багато питань: хто повинен виступити з ініціативою впровадження даного механізму — держава чи медіаорганізації, та які саме механізми регулювання мають бути створені.

Питання саморегуляції у медіа стало провідним на експертному обговоренні 18 грудня.

Учасники заходу зійшлися на тому, що саморегуляція може ефективно протидіяти неетичним журналістським матеріалам і дезінформації, але для цього медіа повинні домовитись про механізми такої саморегуляції. А державі слід підтримати ініціативу на законодавчому рівні.

У ході обговорення учасники підкреслили, що важливою є саме добровільна згода самих медіа дотримуватися етичних і професійних стандартів та нести покарання за порушення.

Головний експерт з медійного права Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай зазначив, що актуальність цієї теми обумовлена ще й тим, що у Верховній Раді зареєстрований законопроект №2613 «Про саморегулювання господарської та професійної  діяльності», який регулює сферу саморегуляції.

Директор Internews в Україні Джилліан МакКормак відзначила, що демократія неможлива без свободи слова, яка не існує без етичної журналістики: «Саморегуляція є надзвичайно важливою для медіа, хоча реалізувати цю ідею на практиці важко. Однак вона краща, ніж стандарти, нав’язані журналістам політиками та законами». 

Член комісії з журналістської етики Тетяна Лебедєва повідомила, що у 2019 році комісія отримала понад 50 скарг. Вона підкреслила, що комісія дуже активно працювала під час виборів. За словами Лебедєвої, за результатами розгляду скарг було ухвалено 18 рішень під час виборчої президентської кампанії та 8 рішень — під час парламентської кампанії.

«І хочу сказати, що вже ми дуже уважно дивимося на зворотний зв'язок — тобто як медіа реагують на наші скарги. Якщо раніше було так, що ми просто виписували і розміщували на сайті, зараз ми комунікуємо з тими, проти кого розглядали скаргу», — сказала Тетяна Лебедєва.

Окремо вона наголосила, що багато журналістів досі не мають мотивації вступати в систему саморегуляції та підписувати кодекс: «Ми бачимо, що це допомагає власникам медіа чинити тиск на журналістів і редакційну політику. Поки саморегуляції не буде в законі — це все залишиться. Якщо в законі буде згадано про орган саморегуляції, яким він буде — це вже інше питання, але вони повинні бути виписані так, щоб слугували позитивною мотивацією для журналістів дотримуватися стандартів та виконувати свою місію».

Наразі медійне саморегулювання може з’явитися на законодавчому рівні. Адже Міністерство культури, молоді та спорту активно працює у цій сфері. Про це повідомив Тарас Шевченко, директор центру демократії та верховенства права.

За його словами, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Дмитро Романович анонсував новий законопроект «Про саморегулювання господарської та професійної  діяльності», який стосується не медійної сфери конкретно, а саморегуляції загалом.

«Законопроект передбачає, що самоврядні організації — це, по суті, громадські організації з особливим статусом, який можливо отримати, якщо  організація відповідає певним критеріям, які згадані в законі. Зокрема, до цих критеріїв відноситься наявність розроблених та затверджених правил саморегульованої організації, і правилами мають бути передбачені порядки, а саме: контроль та дотримання статуту та правил саморегульованої організації, відповідальність за їх порушення, апеляції на рішення органів управління саморегульованої організації, розгляд скарг та відшкодування збитків споживачам.

Якщо цей закон буде ухвалений, держава визначатиме певну рамку, хто такі саморегуляторні організації, і медійна сфера буде підпадати під ці рамки», — пояснив Тарас Шевченко.

Президент фундації «Суспільність» Тарас Петрів вважає, що ініціатором створення саморегуляторного механізму повинні виступити самі журналісти та медійні організації.

А керівник правових проектів Інституту масової інформації Роман Головенко наголосив, що Нацраді з питань телебачення і радіомовлення потрібні інструменти, щоб мати право не погоджуватися з рішенням органу саморегуляції:

«Потрібно розуміти, що саморегуляція — це один із механізмів, і, боюся, в індустрії буде спокуса зловживати ним. Медіа-організації за ширмою саморегуляції будуть приховувати виправдання своїх порушень. І тому Нацрада повинна мати право не погодитись з висновком такого органу. Якщо допущено потенційне порушення суб’єктом, який не входить до органу саморегуляції, тоді напряму буде включатись Нацрада і застосовувати санкції».

Раніше «Судово-юридична газета» писала про ініціативи влади щодо медіапростору: проти чого протестують журналісти.