КАС Верховного Суду розглянув справу про надання спеціального дозволу на користування надрами

Підставою для надання спеціального дозволу на видобування корисних копалин або розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення без проведення аукціону може бути наявність у заявника цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або якщо такий майновий комплекс надано надрокористувачу в оренду (концесію)

 До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши у касаційному порядку справу за позовом заступника прокурора в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю та Державна служба України з питань праці про визнання протиправним та скасування спеціального дозволу на користування надрами.

Суть спору полягає в тому, що Державною службою геології та надр України без проведення аукціону надано товариству з обмеженою відповідальністю спеціальний дозвіл на користування надрами, а саме на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовища бурштину. Вважаючи, що видача такого дозволу без проведення аукціону є неправомірною, оскільки у товариства на момент його звернення для отримання дозволу було відсутнє майно, яке б дозволяло здійснювати повний цикл геологічного вивчення та дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин, тобто товариство не було орендарем цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин, заступник прокурора звернувся до суду.

Судом першої інстанції позов заступника прокурора задоволено. Судове рішення мотивовано тим, що ані на момент прийняття рішення про надання спеціального дозволу на користування надрами, ані на момент його видачі, Державною службою геології та надр України не дотримано вимог Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (Порядок № 615).

Постановою суду апеляційної інстанції задоволено апеляційні скарги Державної служби геології та надр України та товариства, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Вказане рішення мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним і скасування спеціального дозволу на користування надрами не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи та спростовані встановленими обставинами справи, доводами апеляційних скарг та поясненнями учасників судового процесу.

Разом з тим, Верховний Суд не погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, скасував вказані рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд виходив з положень пункту 8 Порядку № 615, в якому визначено підстави, за яких спеціальний дозвіл на користування надрами може надаватися без проведення аукціону, зокрема, якщо відповідно до законодавства заявник є власником цілісного майнового комплексу, побудованого (реконструйованого) з метою видобування та переробки корисних копалин з ділянки надр, на користування якою надається дозвіл, або такий майновий комплекс надано надрокористувачу в оренду (концесію).

На цій підставі Верховний Суд зазначив, що цільове призначення цілісного майнового комплексу, що перебуває у власності або користуванні заявника має вирішальне значення. При цьому судами попередніх інстанцій було встановлено, що майновий комплекс відповідно до договору оренди, копія якого подана заявником разом із заявою на отримання спеціального дозволу, розташований на земельній ділянці з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій достеменно не перевірено цільове призначення цілісного майнового комплексу, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що суди не встановили всі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Верховним Судом також сформульовано правову позицію, відповідно до якої дотримання встановленого порядку користування надрами становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України надра є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У зв’язку з цим, важливим є забезпечення та перевірка уповноваженими державними органами чіткого дотримання особами, які виявили бажання отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, а саме на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також надрокористувачами встановлених вимог користування надрами та відповідність таких осіб, визначеним законодавством критеріям (умовам). Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання родовищ корисних копалин, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.

 Постанова Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 806/1001/17 (адміністративне провадження № К/9901/50422/18).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.