В Україні створять новий орган щодо інтелектуальної власності, що видаватиме патенти та свідоцтва

На погоджувальній Раді 1 червня віце-спікер Руслан Стефанчук заявив про нагальність розгляду його законопроекту №2255 про створення Національного органу інтелектуальної власності.

Як раніше писала «Судово-юридична газета», планується створити окрему юридичну особу публічного права, що буде належати до сфери управління Мінекономіки, — Національний орган інтелектуальної власності (НОІВ) з наданням йому владних повноважень щодо видачі охоронних документів (патентів, свідоцтв) на об’єкти права інтелектуальної власності.

Функції НОІВ виконуватиме державна організація, що буде створена на базі державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (заклад експертизи), та належатиме до сфери управління Мінекономіки.

Фінансування діяльності НОІВ здійснюватиметься за рахунок зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності (наразі ці збори зараховуються до закладу, що здійснює розгляд і експертизу заявок, поданих з метою отримання охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності). Як визначено у законопроекті, керівник НОІВ та його заступники призначаються рішенням Мінекономіки.

НОІВ не може мати на меті одержання прибутку від своєї діяльності.

До владних повноважень, делегованих НОІВ, належить:

• приймання заявок, проведення їх експертизи, прийняття рішення щодо них;
• видача патентів на промислові зразки, здійснення їх державної реєстрації;
• опублікування офіційних відомостей про промислові зразки, ведення Реєстру;
• здійснення міжнародного співробітництва у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представлення інтересів України з питань охорони прав на промислові зразки в міжнародних організаціях за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;
• здійснення атестації та реєстрації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених);
• інформування та надання роз’яснень щодо реалізації державної політики у сфері охорони прав на промислові зразки.

НОІВ виконує також такі функції:

• здійснення інформаційної та видавничої діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;
• узагальнення національної та міжнародної практики застосування законодавства у сфері охорони прав на промислові зразки, розроблення пропозиції щодо удосконалення законодавства у цій сфері та подання їх до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності;
• затвердження методичних рекомендацій з питань проведення експертизи заявок та державної реєстрації промислових зразків;
• організація та здійснення робіт щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності тощо.

З метою забезпечення виконання НОІВ  делегованих владних повноважень керівник НОІВ уповноважений на підписання документів правовстановлюючого характеру.

Разом з тим, Головне науково-експертне управління ВР не вважає, що цей законопроект вирішить існуючі проблеми.

«Є певні сумніви, що лише завдяки створенню нового органу вдасться досягти реальних ефективних результатів у забезпеченні охорони прав інтелектуальної власності, що задекларовано як мета даного законопроекту.

Ці сумніви випливають з того, що лише створення нового органу не змінює по суті ту систему державної охорони інтелектуальної власності, яка  передбачена відповідними законами, а лише дещо уточнює повноваження, які мають органи управління у сфері інтелектуальної власності…

Слід також звернути увагу на те, що у проекті пропонується внести фактично однакові положення щодо визначення НОІВ, Апеляційної палати,  державної системи правової охорони інтелектуальної власності; повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, НОІВ у закони України «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про авторське право і суміжні права», «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Такий підхід об’єктивно зумовлений структурою вказаних чинних законів, до яких пропонуються зміни. Проте він (як і чинна практика) не виглядає раціональним та юридично коректним з точки зору забезпечення системності законодавства. Відтак вбачається обґрунтованим юридичним кроком  вказані питання врегулювати в одному законодавчому акті», — зазначають у ГНЕУ.

Видачу патенту виключать з адміністративних послуг

Проектом Закону також запропоновано внести зміни до статті 2 Закону «Про адміністративні послуги», якими передбачити, що дія цього Закону не поширюється на відносини щодо здійснення дій, пов’язаних з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування напівпровідникових виробів, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення (зазначення походження товарів), об’єкти авторського права і суміжних прав, реєстрація і акредитація організацій колективного управління).

«Ця пропозиція обумовлена тим, що проектом Закону пропонується наділити Національний орган інтелектуальної власності (функції якого виконуватиме державна організація, що належить до сфери управління Мінекономіки) повноваженнями з видачі охоронних документів (патентів, свідоцтв). Наразі ці дії є адміністративними послугами, у той же час, відповідно до статті 1 Закону «Про адміністративні послуги» суб’єктом надання адміністративної послуги є лише орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади АРК, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб’єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Крім того, видача охоронних документів у сфері інтелектуальної власності (патентів, свідоцтв) має свої особливості і за своєю суттю не є адміністративною послугою», — вважає автор законопроекту.

Разом з тим, у ГНЕУ не вважають аргументи автора переконливими.

«На нашу думку, такий підхід не можна вважати виправданим.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга розглядається як «результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону». Тобто, адміністративна послуга надається виключно за заявою фізичної або юридичної особи, що створює умови для виникнення прав та обов’язків у його безпосередньо користувача. При цьому, патенти та свідоцтва на право інтелектуальної власності є результатом реєстрації об’єктів прав інтелектуальної власності та підтвердженням певного статусу або факту. Крім того, є документами, які засвідчують відповідні права, видача яких здійснюється безпосередньо за зверненням потенційного одержувача послуги. З огляду на це правова природа видачі патентів та свідоцтв та процедура їх надання  подібна до адміністративних послуг, оскільки у сфері інтелектуальної власності всі адміністративні послуги націлені лише на набуття прав та похідних від нього обов’язків суб’єктом звернення.

Крім того, зазначена ідея не узгоджується з передбаченими у проекті владними повноваженнями НОІВ у сфері інтелектуальної власності (видача патентів на промислові зразки, видача свідоцтв на знаки для товарів і послуг, видача свідоцтв на компонування, здійснення їх державної реєстрації), оскільки адміністративна послуга є саме результатом здійснення владних повноважень уповноваженим суб'єктом, які призводять до набуття, зміни або припинення прав та обов’язків (стаття 1 Закону України «Про адміністративні послуги»).

Варто вказати, що висловлені у пояснювальній записці до проекту заперечення щодо визнання видачі охоронних документів у сфері інтелектуальної власності адміністративною послугою (неможливість встановлення граничного строку надання послуги, неможливість внесення плати суб’єктом звернення одноразово за надання послуги за весь комплекс дій та рішень суб’єкта надання адміністративної послуги; відсутність гарантування заявнику позитивного результату) є, скоріше,  особливостями надання такої послуги, а не запереченнями щодо визнання видачі таких документів адміністративною послугою», — зауважили у ГНЕУ.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.