ВС висловився щодо надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 641/7974/18 та встановив, що такого способу захисту, як надання дозволу на відчуження частки нерухомого майна без дозволу органу опіки та піклування, чинним законодавством України не передбачено.

Обставини справи

Громадянин України в особі представника особи_4 звернувся до суду з позовом до особи_2 про надання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Суди встановили, що особа_1 є власником 2/3 частки квартири, інша 1/3 частина квартири належить особі_2. Проживаючи за кордоном, особа_1 надала своїм представникам довіреність на продаж своєї частки квартири. Під час збору необхідних документів стало відомо, що відповідач без згоди позивача зареєстрував у спірний квартирі неповнолітніх дітей, у зв’язку з чим нотаріуси відмовляються посвідчувати договір купівлі-продажу частки квартири. Представник позивача неодноразово звертався до соціальних служб із заявами про надання дозволу на продаж належної позивачу частки квартири, однак  отримував відмови в розгляді вказаного питання. Відсутність дозволу на відчуження належної позивачу частки квартири порушує його права щодо розпорядження своїм майном, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Висновок Верховного Суду

Відмовляючи в позові, суди виходили з того, що чинним законодавством передбачено, що лише батьки, які є законними представниками малолітніх дітей, мають право на звернення до органів опіки та піклування для отримання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування на яке мають діти. Іншого порядку отримання такого дозволу чи надання дозволу на відчуження нерухомого майна без відповідного дозволу органу опіки та піклування чинним законодавством не передбачено.

Колегія суддів не погодилась у повній мірі з такими висновками судів попередніх інстанцій та звернула увагу на те, що судами не враховано, що особа_1 не є батьком неповнолітніх дітей, які проживають як члени сім’ї власника у спірній квартирі, тому згода органу опіку і піклування на відчуження належної позивачу частки квартири не потребувалась.

Також ВС підкреслив, що положення Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» також не передбачають  заборону на укладання договорів співвласнику житлового приміщення, який не є батьком дітей і діти не перебувають на його утриманні.

Частиною першою статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Таким чином, неповнолітні особа_5 та особа_6 мають право лише на проживання у спірній квартирі, а тому їх житлові права відчуженням належної позивачу частки квартири не можуть бути порушені.

ВС зауважив, що під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Стаття 16 ЦК України містить перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Отже, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Разом із тим, ВС наголосив, що такого способу захисту, як надання дозволу на відчуження частки нерухомого майна без дозволу органу опіки та піклування, чинним законодавством України не передбаченою. При цьому позивач не довів належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами порушення своїх прав відповідачем та необхідність їх захисту.

Звертаючись до суду з позовом, особа_1 посилалася на те, що нотаріуси м. Харкова відмовляються посвідчувати договір купівлі-продажу частки квартири, оскільки у спірній квартирі зареєстровані неповнолітні особи, а також на те, що неодноразово звертався до відповідних соціальних служб із заявами про надання дозволу органу опіки та піклування на відчуження належної йому частки квартири, однак отримував відмови на вказані звернення.

Проте, матеріали справи не містять належних та достовірних доказів про оскарження рішень відповідних органів, а суд, в свою чергу, не може підміняти державний орган, приймати замість нього рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції таких органів, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дійшовши висновку про необґрунтованість позову та  відсутність підстав для його задоволення, суди попередніх інстанції неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, відмовивши у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.