Своєчасний розрахунок за природний газ: позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанову Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/4721/19 за позовом  до Приватного акціонерного товариства (ПАТ) про стягнення 1 561 592, 68 грн.

Обставини справи

"Нафтогаз України" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ про стягнення заборгованості у сумі 1 561 592, 68 грн, з яких: 1 416 057,14 грн - пеня, 98 104,94 грн - 3% річних, 47  430, 60 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу в частині своєчасного розрахунку за природний газ, отриманий у січні - березні 2016 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Суди виходили з того, що до даних правовідносин підлягає застосуванню частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якої на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Вказана норма є нормою прямої дії. Виконання цієї норми Закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що заборгованість за отриманий природний газ, на яку позивачем було нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати, станом на 30.11.2016 відповідачем погашена повністю. Наведені обставини позивачем не спростовані.

Фактичні обставини справи

Між "Нафтогазом України", як постачальником, та ПАТ, як споживачем, 15.12.2015 укладено договір постачання природного газу.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти й оплатити його на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціями та іншим споживачам.

Згідно з пунктом договору приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За додатковою угодою сторони змінили строк остаточного розрахунку за отриманий природний газ та визначили його до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони передбачили за невиконання споживачем договору сплату, крім суми заборгованості, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для відступлення від висновку щодо застосування статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у подібних правовідносинах, а відповідно й відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.