Арешт коштів на рахунках боржників: він начебто є, а начебто і немає

Повільне розгортання автоматизації процесів у процедурах виконавчого провадження зводить нанівець усі зусилля виконавців із стягнення боргів, і, зокрема, аліментів. Такий висновок зробив приватний виконавець, експерт у сфері виконання судових рішень Віталій Чепурний, який він розмістив у себе на сторінці у фейсбуці.

Вже майже півтора року міжрегіональні управління Міністерства юстиції рекламують на своїх електронних сторінках автоматизований арешт коштів боржника. Основний посил полягає в тому, що тепер, згідно з наказом Мін’юсту №1203/5 від 16.04.2019 року «Про затвердження Порядку автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів», такий арешт коштів здійснюється дуже просто – шляхом винесення постанов про арешт коштів боржника у формі електронного документа та прийняття їх до виконання банками.

Одночасно зауважується, що на сьогодні така взаємодія при примусовому виконанні рішень здійснюється лише з двома банківськими установами: АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсал Банк». Причому із 75 нинішніх вітчизняних банків.

«Боржник по аліментах може легко уникнути арешту коштів. Для цього треба всього лише тримати гроші на рахунку того банку, який не приєднаний до автоматизованої системи», – зауважує Віталій Чепурний.

На його думку, якщо банки й надалі будуть так підключатися, то повне «підключення» відбудеться через... 73 роки. Тому сьогодні приватні виконавці змушені подавати постанови про арешт коштів у паперовому вигляді і довго чекати на результат, якого, як правило, немає.

Приватний виконавець розповів, як це зараз відбувається: «Боржник відкриває новий рахунок у банку. За законом, банк має повідомити орган ДВС чи приватного виконавця про відкриття боржником рахунку. Ті отримують папірчик і вирішують, арештовувати кошти чи ні. А щоб отримати інформацію про рахунки фізичної особи, виконавцю потрібно надіслати запити до всіх банків України поштою. Поки ці листування відбуваються, боржники вже 100 разів устигнуть вивести гроші з рахунків. Не кажу навіть про ситуації, коли постанови взагалі губляться і до банків так і не доходять».

При електронному арешті коштів така процедура не має існувати, робить висновок експерт у сфері виконання судових рішень.

Він переконаний, аби електронний арешт коштів ефективно працював, а не просто існував в уяві законотворців, і приватні та державні виконавці мали можливість працювати за законом і допомагати виконувати рішення суду, Міністерству юстиції України варто взяти до уваги:

• Приєднання банків до системи електронного арешту коштів має бути обов’язковим. Без альтернативи вибору. Рішення суду про арешт коштів — це примусова міра для всіх учасників процесу і суб’єктів системи, у тому числі для банківських установ, а не лише для боржника.
• Банк повинен нести відповідальність за неприєднання до автоматизованої системи чи неналежне виконання арешту. В Хорватії, наприклад, за порушення законодавства при арешті коштів боржника банк оштрафують на суму, яка дорівнює розміру арешту, зазначеного у постанові.
• Потрібно мінімізувати будь-який вплив людського фактора в електронній системі.

Лише тоді можна говорити про повну автоматизацію процесу і виконання судових рішень натиском однієї кнопки, підсумовує приватний виконавець.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.