Спори щодо питань проведення конференції адвокатів мають розв’язуватись в позасудовому порядку: позиція ВП ВС

У разі виникнення спору між адвокатами щодо порядку денного конференції адвокатів, місця її проведення, обирання голови та членів ради адвокатів регіону, обрання делегатів на з`їзд адвокатів України; визначення кількості членів кваліфікаційної і дисциплінарної палат КДКА, обрання голови та членів КДКА, затвердження штатного розпису і кошторису ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; розгляду та затвердження звіту ради адвокатів регіону, представництва делегатів на конференції адвокатів регіону, порядку формування делегацій адвокатів на цей форум, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення ведення та контролю за внесенням відомостей до ЄРАУ, інших правовідносин, що стосуються внутрішньостатутної діяльності цієї організації, то такі спори можуть чи мають розв`язуватися в позасудовому порядку.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 160/9696/18.

Обставини справи

Громадянин України звернувся до суду з позовом, у якому з уточненням позовних вимог просив визнати протиправними:

дії Ради адвокатів щодо скликання та проведення конференції адвокатів Дніпропетровської області 7 грудня 2018 року;

дії голови Ради адвокатів з організаційно-технічного забезпечення проведення конференції адвокатів Дніпропетровської області 8 грудня 2018 року та скасувати рішення конференції адвокатів Дніпропетровської області від 7 грудня 2018 року, оформлених протоколом від 7 грудня 2018 року, в тексті якого зазначено, що конференція проведена згідно з рішенням Ради адвокатів України від 12 жовтня 2018 року № 161 «Про скликання конференції адвокатів Дніпропетровської області, затвердженого Порядком висування та обрання делегатів конференції адвокатів Дніпропетровської області, Регламенту конференції адвокатів Дніпропетровської області та встановлення квоти представництва» та рішеннями Ради адвокатів Дніпропетровської області від 5 листопада 2018 року № 101 та від 20 листопада 2018 року № 103.

Вимоги позову мотивував процедурними порушеннями, які були допущені при проведенні конференції адвокатів, та фактами незаконного її скликання Радою адвокатів

В уточненій позовній заяві від 10 січня 2019 року позивач зазначив одного відповідача - Раду адвокатів і просив адміністративний суд визнати протиправними:

дії Ради адвокатів Дніпропетровської області щодо організаційно-технічного забезпечення, скликання та проведення конференції адвокатів Дніпропетровської області 7 грудня 2018 року та скасувати рішення, прийняті конференцією адвокатів Дніпропетровської області 7 грудня 2018 року, оформлені протоколом від 7 грудня 2018 року, в тексті якого зазначено, що конференцію проведено згідно з рішенням Ради адвокатів України від 12 жовтня 2018 року № 161 «Про скликання конференції адвокатів Дніпропетровської області, затвердження Порядку висування та обрання делегатів конференції адвокатів Дніпропетровської області, Регламенту конференції адвокатів Дніпропетровської області та встановлення квоти представництва» та рішеннями Ради адвокатів Дніпропетровської області від 5 листопада 2018 року № 101 та від 20 листопада 2018 року № 103, а також витребувати у Ради адвокатів протокол конференції адвокатів Дніпропетровської області.

Рішення судів

Дніпропетровський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження у справі.

Суд першої інстанції зазначив, що предметом спору в цій справі є рішення конференції адвокатів як органу адвокатського самоврядування з питань організації та діяльності адвокатури, зокрема, можливості брати участь у діяльності і бути обраним до органу адвокатського самоврядування - КДКА, а не набуття статусу адвоката чи притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, отже, такий орган не здійснює владних управлінських функцій, тому в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до суб`єктів владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до адміністративних судів.

Третій апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Висновок Великої Палати Верховного Суду

Із системного, сутнісного та цільового підходу до розуміння зазначених конституційних положень та положень профільного (базового) законодавчого акта, який визначає статус, мету, завдання та функції адвокатури, убачається, що адвокатура як інституція та її діяльність в аспекті забезпечення реалізації конституційного права особи на правову допомогу набуває певних особливих властивостей суб`єкта публічних відносин. Ця властивість адвокатури увиразнюється (посилюється) метою її служіння суспільному інтересу шляхом надання своєчасної і належної правової допомоги у поєднанні з виконанням делегованих їй державою окремих владних повноважень.

У контексті сказаного має значення й особливий характер адвокатської професії, представники якої є учасниками творення правосуддя, у зв’язку з чим користуються, зокрема, правом участі у суді як захисники чи представники та імунітетом від судового переслідування за свої виступи в залі суду (стаття 23 Закону № 5076-VI).

Отже, коли виникає спір із правовідносин, у яких адвокатура як особлива формація реалізує надані їй правоможності в означеному сенсі, як-от у разі обмеження права особи на зайняття адвокатською діяльністю або прийняття рішення про зупинення чи припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (пункти 2, 3 частини п`ятої статті 50 Закону № 5076-VI), оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення, інші подібні за суттю і значенням дії, зокрема й щодо делегованих державою владних повноважень, то такий спір за наявності для цього підстав може підпадати під ознаки публічно-правового, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Водночас адвокатура є недержавним самоврядним інститутом (формуванням, об`єднанням), що самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, визначеному Законом № 5076-VI.  

Також ВП ВС зазначила, що згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, чи у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, або спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (пункт 9), або ж у спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб (пункт 10).

Відповідно до частини другої цієї статті компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, зокрема щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського обєднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті (пункт 4).

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних правовідносин.

ВП ВС підкреслила, що у контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується з`ясуванням правової природи дій та/чи бездіяльності конференції адвокатів регіону та Ради адвокатів регіону як органів адвокатського самоврядування у питаннях організації та проведення 7 грудня 2018 року конференції адвокатів Дніпропетровської області, формування порядку денного та місця її проведення.

Вимоги позивача про порушення його прав в основному концентруються навколо тези про порушення порядку скликання та легітимності встановленої законом та застосовної форми статутної діяльності адвокатів  регіону.

Також ВП наголосила, що чітких, ясних й однозначних вимог визнати рішення конференції адвокатів регіону саме в частині дострокового відкликання й увільнення його з посади очільника КДКА Дніпропетровської області із наведенням обґрунтування незаконності цього рішення позивач не пред`явив. Домінуючим мотивом його позовних вимог було бажання домогтися в судовому порядку скасування рішення конференції адвокатів Дніпропетровської області за 7 грудня 2018 року, оформленого протоколом від 7 грудня 2018 року, у тій частині, де в тексті мовиться, що конференція проведена згідно з рішенням Ради адвокатів України від 12 жовтня 2018 року № 161 «Про скликання конференції адвокатів Дніпропетровської області, затвердженого Порядком висування та обрання делегатів конференції адвокатів Дніпропетровської області, Регламенту конференції адвокатів Дніпропетровської області та встановлення квоти представництва» та рішеннями Ради адвокатів Дніпропетровської області від 5 листопада 2018 року № 101 та від 20 листопада 2018 року № 103, а також тому, що Рада адвокатів Дніпропетровської області організаційно-технічно не забезпечила скликання та проведення конференції адвокатів Дніпропетровської області 7 грудня 2018 року.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що на такі (окреслені в позовній заяві) спірні правовідносини не поширюється не тільки юрисдикція адміністративних судів, але й компетенція судів інших юрисдикцій.

Зі сказаного випливає, що у разі виникнення спору між адвокатами щодо порядку денного конференції адвокатів, місця її проведення, обирання голови та членів ради адвокатів регіону, обрання делегатів на з`їзд адвокатів України; визначення кількості членів кваліфікаційної і дисциплінарної палат КДКА, обрання голови та членів КДКА, затвердження штатного розпису і кошторису ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; розгляду та затвердження звіту ради адвокатів регіону, представництва делегатів на конференції адвокатів регіону, порядку формування делегацій адвокатів на цей форум, організаційного, методичного, інформаційного забезпечення ведення та контролю за внесенням відомостей до ЄРАУ, інших правовідносин, що стосуються внутрішньостатутної діяльності цієї організації, то такі спори можуть чи мають розв`язуватися в позасудовому порядку.

ВП ВС зазначила, що у справі суди попередніх інстанцій дійшли слушного висновку, що на заявлені позовні вимоги не поширюються правила адміністративного судочинства, однак помилились, коли вирішили, що ці вимоги належить розглядати за правилами цивільного судочинства. У зв’язку з цим висновки судів про належність спору, заявленого особою_1 до юрисдикції цивільного суду, підлягають виключенню з рішення, а самі судові рішення - зміні в цій частині.

Також Велика Палата Верховного Суду нагадала, що залежно від суті та характеру фактичних передумов на спір між адвокатом та структурним органом адвокатського об’єднання може  поширюватися юрисдикція  відповідного суду.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо несплати адвокатом щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.