ВС роз’яснив, чи може виписка по картковому рахунку бути належним доказом

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 200/5647/18 та встановив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Обставини справи

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Б», назву якого змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «Б», звернулося до суду з позовом до особи_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних на суми залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повергнення, що відповідає строку дії картки. Банк належним чином виконав свої зобов’язання за вказаним вище правочином.

У зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 27 309,38 грн, з яких 4 197,87 грн. заборгованість за кредитом; 18 284,87 грн – заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом; 3 050 грн – пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1 276,64 грн - штраф (процентна складова).

На підставі викладеного ПАТ КБ просило стягнути з особи заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 309,38 грн.

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору, та отримання відповідачем кредитного ліміту в розмірі 5 000 грн. Підписання особою анкети-заяви про приєднання умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ не свідчить про його волевиявлення з укладення кредитного договору, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Постановою Дніпровського апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що погодившись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що до матеріалів справи не додано будь-яких доказів на підтвердження видачі банком відповідачу кредитної картки, зарахування на цю картку суми кредиту у розмірі 5 000 грн, відкриття позивачем рахунків на ім`я особи, зняття кредитних коштів останнім.

Звертаючись до суду з цим позовом банк подав до суду анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ, витяг з тарифів банку, витяг з умов та правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості тощо.

Крім того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, банк подав до суду довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, довідку про видачу відповідачу кредитної картки із зазначенням її номера та строку дії, виписку по картковому рахунку за період з 02 червня 2012 року по 28 лютого 2018 року тощо.

Прийнявши додані до апеляційної скарги докази, апеляційний суд не дослідив їх у сукупності з розрахунком заборгованості та іншими доказами, які було подано до позовної заяви, тому дійшов передчасного висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт встановлення відповідачу кредитного ліміту у розмірі 5 000 грн, а також користування останнім цими коштами.

При цьому, банк в апеляційній скарзі вказував на те, що з вищевказаної виписки по картковому рахунку вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами та частково виконував свої кредитні зобов’язання щодо повернення цих коштів.

ВС зауважив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».  Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій  і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

ВС зауважив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами.

Проте, залишаючи без змін рішення місцевого суду, апеляційний суд не дослідив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, не спростував належним чином викладені банком доводи по суті заявлених у цій справі вимог та мотивовано не відхилив доводи апеляційної скарги.

Отже, апеляційному суду необхідно дослідити виписку по картковому рахунку у сукупності з іншими доказами та перевірити, чи було встановлено відповідачу кредитний ліміт, якщо було встановлено, то в якому розмірі, чи отримував він кредитну картку та строк її дії, чи користувався останній кредитними коштами (чи отримував готівку у банкоматі та відділенні банку, чи купував товари та чи перерахував кошти на інші рахунки), якщо користувався, то в якому розмірі, чи здійснював повернення кредитних коштів позивачу, якщо здійснював, то в якому розмірі.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що на позичальника не може бути покладено обов’язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.