Чи є право у слідчого судді дозволяти позапланову перевірку підприємства: позиція ВС

Верховний Суд виніс постанову, в якій ще раз нагадав судам нижчестоящих інстанцій про невід'ємні повноваження Верховного Суду забезпечувати єдність судової практики.

Так, апеляційний суд, приймаючи рішення за апеляційною скаргою, не врахував правову позицію Верховного Суду щодо повноважень слідчого судді виносити ухвалу про дозвіл на проведення позапланової перевірки, на яку були прямі посилання в апеляційній скарзі, без жодного обґрунтування її незастосовності у цій справі.

Про таку ситуацію йдеться у постанові від 24 вересня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів судової палати Касаційного кримінального суду по справі № 635/790/15-к. 

Як зауважив ВС, частини 5 та 6 статті 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» зобов`язують всіх суб`єктів владних повноважень керуватися висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду, а суди – враховувати їх при застосуванні норм права.

Ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки не передбачено КПК, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали. Суд вважає, що цей висновок, mutatis mutandis, також стосується й касаційного оскарження ухвали апеляційного суду, якою, всупереч правовій позиції Суду, залишено в силі ухвалу слідчого судді, прийняту поза межами його повноважень, і у випадках, подібних до цієї справи, правило частини 4 статті 424 КПК не може обмежити невід`ємне повноваження Верховного Суду забезпечувати єдність судової практики і стабільність правовідносин у державі.

Обставини справи

Ухвалою слідчого судді від 5 лютого 2015 року задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії Комунального підприємства Пісочинської селищної ради «ВІНсантехнік» і ПП «БК».

Апеляційний суд ухвалою від 30 серпня 2018 року повернув апеляційну скаргу захиснику.

Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 5 листопада 2019 року касаційну скаргу захисника задовольнив, ухвалу Апеляційного суду від 30 серпня 2018 року про повернення апеляційної скарги захисника на ухвалу слідчого судді від 5 лютого 2015 року скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Апеляційний суд ухвалою від 13 січня 2020 року поновив строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 5 лютого 2015 року, апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 5 лютого 2015 року – без зміни.

Суд апеляційної інстанції в ухвалі послався на те, що на час розгляду клопотання слідчим доведено необхідність надання дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії окремих аспектів фінансово-господарської діяльності Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, оскільки в органу досудового розслідування було достатньо підстав вважати, що в діях посадових осіб Пісочинської селищної ради може мати місце службове зловживання і призначення такої перевірки є одним із способів, яким можливо встановити наявність чи відсутність шкоди, завданої бюджету Пісочинської селищної ради.

Прокурор у засіданні касаційного суду заперечувала проти доводів касаційної скарги.

Мотиви, які наводить ВС

Предметом розгляду у цій справі є ухвала апеляційного суду, якою залишена без змін ухвала слідчого судді про надання дозволу органу розслідування на проведення позапланової ревізії.

Як зазначив ВС у постанові, питання про повноваження слідчого судді надавати такий дозвіл вже неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17 було визнано, що повноваження слідчого судді виносити ухвалу надання дозволу на проведення позапланової перевірки, не передбачено КПК (пункти 14, 21). На цьому висновку Суду ґрунтується висновок про обов`язок апеляційної інстанції розглядати апеляційні скарги на ухвали, постановлення яких не передбачене КПК, і приймати рішення, які враховують висновок Верховного Суду щодо повноваження слідчого судді приймати такі ухвали.

Суд не вбачає підстав змінювати підхід, виражений у цій постанові, лише з тієї причини, що в оскарженій ухвалі йдеться не про позапланову перевірку, а про позапланову ревізію, оскільки ухвали про дозвіл на проведення позапланової ревізії також не передбачені КПК.

Передбачене Главою 26 КПК України право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження, процесуальним інструментом забезпечення додержання судами першої інстанції та слідчими суддями єдиних підходів у застосуванні норм права та виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження. Таким чином, важливим у цьому випадку є не тільки сама можливість оскарження в апеляційному порядку таких ухвал слідчих суддів, а й беззаперечне дотримання основних засад і принципів кримінального судочинства під час перевірки ухвали слідчих суддів апеляційним судом у зв`язку з прийняттям ним остаточного рішення.

Суд зазначає, що апеляційний суд, приймаючи своє рішення за апеляційною скаргою, не врахував правову позицію Верховного Суду щодо повноважень слідчого судді виносити ухвалу про дозвіл на проведення позапланової перевірки, на яку були прямі посилання в апеляційній скарзі, без жодного обґрунтування її незастосовності у цій справі.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики, однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Частини 5 та 6 статті 13 того ж Закону зобов`язують всіх суб`єктів владних повноважень керуватися висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду, а суди враховувати їх при застосуванні норм права.

Як зазначено у згаданому вище рішенні Великої Палати Верховного Суду, ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки не передбачено КПК, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали. Суд вважає, що цей висновок, mutatis mutandis, також стосується й касаційного оскарження ухвали апеляційного суду, якою, всупереч правовій позиції Суду, залишено в силі ухвалу слідчого судді, прийняту поза межами його повноважень, і у випадках, подібних до цієї справи, правило частини 4 статті 424 КПК не може обмежити невід`ємне повноваження Верховного Суду забезпечувати єдність судової практики і стабільність правовідносин у державі.

Отже, ухвала Харківського апеляційного суду від 13 січня 2020 року прийнята з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до необґрунтованого процесуального обмеження прав та законних інтересів, порушило принципи законності та обґрунтованості кримінального провадження та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

«При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК, надати оцінку всім доводам апеляційної скарги та прийняти законне й обґрунтоване рішення», — підкреслив Верховний Суд у своїй постанові та задовольнив касаційну скаргу захисника.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.