Верховний Суд роз’яснив, у чому полягає щире каяття

Щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 643/13256/17.

Обставини справи

Вироком Московського районного суду м. Харкова особу визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. ст. 119 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, засуджений, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень особі_6, діючи з необережності, у формі злочинної недбалості, не передбачаючи можливості настання смерті, хоча повинен був та міг передбачити настання зазначених наслідків, діючи умисно, усвідомлюючи, що він, через стан алкогольного сп`яніння не в повному обсязі здатен контролювати свої дії, зі значною силою наніс останньому один удар правою верхньою частиною стопи в ліву частину обличчя, від якого той впав на асфальт, із наданням тілу прискорення та подальший удар о покриття потиличною частиною голови.

У результаті нанесеного удару та подальшого падіння потерпілого з ударом потиличної частини голови об асфальт, останньому була завдана важка черепно-мозкова травма, яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Не проходячи до тями, потерпілий, знаходячись в лікарні, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер.

Ухвалою Харківського апеляційного суду зазначений вирок залишений без зміни.

Висновок Верховного Суду

ВС зауважив, що суд першої інстанції при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі послався на те, що обвинувачений вчинив вбивство з необережності, вчинений злочин є злочином середньої тяжкості, раніше несудимий, працює, з багатодітної сім`ї, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно. Також судом було враховано обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди та часткове відшкодування моральної шкоди та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за зазначеною апеляційною скаргою, вказав на безпідставність доводів прокурора та потерпілої про достатність призначеного особі покарання та про законність застосування відносно останнього судом першої інстанції положень ст. 75 КК України.

Разом з тим, з вказаними висновками суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України Верховний Суд погодитись не може.

Так, виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

При призначенні покарання та при застосуванні положень ст. 75 КК України суд посилався на щире каяття засудженого та на відшкодування завданої шкоди.

Разом з тим, в апеляційній скарзі потерпіла зазначала, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про щире каяття засудженого, оскільки його поведінка як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду не свідчила про наявність такого каяття, що він лише через місяць вибачився перед потерпілою за порадою адвоката, що виплати на відшкодування матеріальної та моральної шкоди були здійснені у серпні 2017 року, тобто тоді, коли вирішувалося питання про обрання щодо запобіжного заходу, подальша виплата відбулася через кілька місяців - перед підготовчим засіданням, третя - перед дебатами.

Дії особи після постановлення вироку не були спрямовані на виплату завданої шкоди. Проте вказані доводи потерпілої апеляційний суд належним чином не перевірив та відповідної юридичної оцінки цим доводам не надав.

Виходячи з наведеного, висновки суду апеляційної інстанції щодо законності вироку суду першої інстанції та щодо можливості застосування відносно засудженого положень ст. 75 КК України є передчасними.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про практику ВС щодо проникнення як кваліфікуючу ознаку пограбування.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.