Мін'юст пропонує затвердити Порядок надання медичної допомоги ув’язненим

08:10, 16 октября 2020
Міністерство юстиції опублікувало проект Порядку надання медичної допомоги ув’язненим.
Мін'юст пропонує затвердити Порядок надання медичної допомоги ув’язненим

13 жовтня Міністерство юстиції опублікувало проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги ув’язненим».

Проблема, яка потребує розв’язання

Згідно із розпорядженням КМУ від 13 вересня 2017 року № 684-р «Про утворення державної установи «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» та підпункту 131 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ від 2 липня 2014 року № 228, Міністерством юстиції України 02 листопада 2017 року утворено Державну установу «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» (далі – ЦОЗ ДКВС України) та затверджено положення про неї, відповідно до якого ЦОЗ ДКВС України є закладом охорони здоров’я, що проводить господарську діяльність з медичної практики та створений для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, зокрема, надання якісних медичних послуг особам, узятим під варту, згідно до вимог законодавства.

У структурі ЦОЗ ДКВС України діють відокремлені структурні підрозділи – філії, до складу яких входять медичні частини, лікарняні заклади та фельдшерські пункти, які провадять господарську діяльність з медичної практики відповідно до законодавства.

На цей час медична допомога особам, узятим під варту, надається відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 лютого 2012 року за № 212/20525.

Водночас в Україні відбувається процес реформування (трансформація) система охорони здоров’я, спрямований на підвищення якості та доступності медичної допомоги, зменшення фінансових ризиків для людей за рахунок впровадження державного гарантованого пакета медичної допомоги, що базується на пріоритетах охорони здоров’я, враховує поточний економічний стан і можливості держави та фінансується з урахуванням положень статті 95 Конституції України.

Отже, проєктом постанови пропонується затвердити Порядок надання медичної допомоги ув’язненим, яким визначаються основні засади організації медичного обслуговування ув’язнених та механізм взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із іншими закладами охорони здоров’я, які не належать до сфери управління Міністерства юстиції України, міжрегіональними територіальними органами Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань, слідчими ізоляторами, установами виконання покарань з питань надання медичної допомоги ув’язненим.

Нижче наводимо проєкт.

ПОРЯДОК

надання медичної допомоги ув’язненим

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1. Цей Порядок визначає основні засади організації медичного обслуговування осіб, узятих під варту, та механізм взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України із іншими закладами охорони здоров’я, які не належать до сфери управління Міністерства юстиції України (далі – заклади охорони здоров’я), міжрегіональними територіальними органами Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань, слідчими ізоляторами, установами виконання покарань з питань надання медичної допомоги ув’язненим.
  1. У цьому Порядку терміни мають такі значення:

вимога – письмове звернення завідувача медичної частини філії Державної установи «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України» (далі – медична частина) або особи, яка виконує його обов’язки, до адміністрації слідчого ізолятора видане на підставі медичного висновку лікаря медичної частини про направлення ув’язненого на госпіталізацію до закладу охорони здоров’я;

медична частина – заклад охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України, розміщений на території режимного корпусу слідчого ізолятора, який забезпечує медичне обслуговування ув’язнених.

Усі приміщення медичної частини обладнуються технічними засобами нагляду і контролю.

У медичній частині цілодобово чергує медичний працівник. Кількість чергових медичних працівників визначає завідувач медичної частини.

Перелік медичних послуг, які надаються в медичній частині, визначений у додатку 10 до цього Порядку;

медичний працівник – лікар, фельдшер, медична сестра, лаборант закладу охорони здоров’я ДКВС;

медичні вироби – медичні вироби, відповідно до Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року № 753, медичні вироби для діагностики in vitro, відповідно до Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня
2013 року № 754, активні медичні вироби, які імплантують, відповідно до Технічного регламенту щодо медичних виробів, які імплантують, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року № 755;

медичний висновок – письмовий документ щодо стану здоров’я ув’язненого складений та підписаний лікарем медичної частини за результатами проведеного обстеження та/або лікування;

ув’язнені – особи, які тримаються під вартою, відповідно до вмотивованого рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесеного відповідно до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, а також особи, вироки щодо яких не набрали законної сили;

неповнолітні особи – ув’язнені віком до 18 років, які тримаються в слідчих ізоляторах на підставі ухвали слідчого судді (суду) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також вироку суду, який не набрав законної сили.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Кримінально-виконавчому кодексі України, Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших законодавчих актах, що регулюють відносини з питань, пов’язаних з охороною здоров’я.

  1. Медична допомога ув’язненим у медичних частинах організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров’я, системи стандартів у сфері охорони здоров’я, клінічних протоколів у порядку, передбаченому законодавством.
  1. Головним завданням медичної частини є забезпечення ув’язнених комплексними та інтегрованими послугами зі всебічної, безперервної й орієнтованої на пацієнта медичної допомоги, спрямованої на задоволення потреб ув’язнених у збереженні здоров’я та звпобіганні розвитку захворювань.
  1. Медична частина має у своєму складі амбулаторію, стаціонар, інфекційні ізолятори для хворих на інфекційні хвороби (далі – інфекційні ізолятори), а також окрему палату для осіб з психічними розладами, приміщення для зберігання лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, кабінети лабораторних досліджень.
  1. Екстрена медична допомога ув’язненим у медичній частині надається відповідно до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» та Порядку надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1122.
  1. Медична допомога ув’язненим, хворим на туберкульоз надається відповідно вимог до законодавства України у сфері протидії захворюванню на туберкульоз.
  1. Надання психіатричної допомоги ув’язненим, які страждають на психічні розлади, здійснюється відповідно до вимог законодавства України про психіатричну допомогу.
  1. Медична допомога ВІЛ-інфікованим надається відповідно до Порядку організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 липня 2013 року № 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за № 1256/23788.
  2. Під час проведення первинного медичного огляду, медичного обстеження, профілактичного медичного огляду, направлення до закладу охорони здоров’я з ув’язненими проводиться співбесіда з питань профілактики інфекційних захворювань, у тому числі ВІЛ/СНІДу, та пропонується проведення тестування на ВІЛ-інфекцію за згодою ув’язненого, що фіксується у формі первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №___» (далі – форма № 025/о) або формі первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого № ____» (далі – форма № 003/о), затвердженій наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21 січня 2016 року № 29).

Перед та після проведення добровільного тестування на ВІЛ проводяться перед тестове та після тестове консультування відповідно до Порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протокол), затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 серпня 2005 року № 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2005 року за № 1404/11684 (зі змінами), та наказу Міністерства охорони здоров’я України № 794 від 05 квітня 2019 року «Про удосконалення системи управління якістю лабораторних досліджень у сфері протидії ВІЛ інфекції /СНІДу», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 липня 2019 року за № 698/33669.

     11. У разі заяви ув’язненого щодо його перебування на обліку людей, які живуть з ВІЛ, завідувач медичної частини направляє до закладу охорони здоров’я, у якому ув’язнений перебуває на обліку, запит щодо направлення медичної документації ув’язненого для ведення його обліку та здійснення медичного нагляду за ним, форма якого визначена додатком 2 до Порядку ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, та здійснення медичного нагляду за ними, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 липня 2013 року № 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 липня 2013 року за № 1255/23787.

     12. Діагноз ВІЛ-інфекції ув’язненим встановлюється відповідно до Порядку встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 липня 2013 року № 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за № 1254/23786.

     13. Ув’язнені, у яких вперше виявлено ВІЛ-інфекцію, беруться під медичний нагляд відповідно до вимог пунктів 6 – 8 глави 1 цього розділу та Порядку ведення обліку людей, які живуть з ВІЛ, та здійснення медичного нагляду за ними, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 липня 2013 року № 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 липня 2013 року за № 1255/23787.

     14. Після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції лікарем-інфекціоністом спільно з медичним працівником медичної частини, який відповідає за перед- та після тестове консультування, визначаються показання для призначення антиретровірусної терапії та вживаються заходи, передбачені Порядком взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів у частині забезпечення послідовності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної терапії, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 05 вересня 2012 року № 692/775/1311/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 вересня 2012 року за № 1615/21927. Антиретровірусна терапія призначається відповідно до нового Клінічного протоколу із застосування антиретровірусних препаратів для лікування та профілактики ВІЛ-інфекції, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 червня 2019 року № 1293.

    15. До консультування, обстеження та лікування ув’язнених можуть залучатися лікарі закладів охорони здоров’я.

Орієнтовний перелік закладів охорони здоров’я для надання медичної допомоги ув’язненим визначається та переглядається за потреби Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних та Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій та ЦОЗ ДКВС з урахуванням спеціалізації закладів охорони здоров’я та наявності умов, які дозволяють забезпечити ізоляцію ув’язнених.

    16. Медичні огляди (обстеження) ув’язненим проводяться поза межами чутності, а також (якщо медичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку) поза межами видимості осіб, які не належать до медичних працівників. Під час медичного огляду бути присутніми лише медичні працівники, крім випадків, коли лікар просить персонал слідчого ізолятора бути присутнім з міркувань безпеки або ув’язнений просить про це. Медичні огляди (обстеження) проводяться у присутності персоналу слідчого ізолятора однієї статі з ув’язненими. Взятим під варту жінкам гарантується право не надавати інформацію та не проходити огляд у зв’язку з історією їхнього репродуктивного здоров’я. На вимогу жінки у разі можливості їй має бути забезпечено проведення медичного огляду лікарем-жінкою (обстеження), за винятком ситуації, яка потребує надання невідкладної медичної допомоги.

    17. Ув’язнений має право на вільний вибір лікаря, закладу охорони здоров’я та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

У разі звернення ув’язненого до лікаря медичної частини з проханням про допуск обраного ним лікаря лікар медичної частини протягом однієї доби з моменту звернення готує медичний висновок та запит до адміністрації слідчого ізолятора про допуск обраного лікаря, які погоджуються завідувачем медичної частини.

Адміністрація слідчого ізолятора не пізніше строку, визначеного лікарем у медичному висновку, забезпечує допуск обраного лікаря до ув’язненого після пред’явлення цим лікарем паспорта громадянина, документа про освіту та сертифіката спеціаліста.

Відшкодування витрат, пов’язаних із наданням платних медичних послуг (у тому числі наданих обраним лікарем) та придбанням необхідних лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, фінансування яких не передбачено за рахунок бюджетних коштів, здійснюється за рахунок особистих грошових коштів ув’язненого, якому надавалась медична допомога, коштів родичів або інших осіб. Підставою для надання такої медичної допомоги є медичний висновок.

Відшкодування витрат, пов’язаних із наданням ув’язненому медичної допомоги за наслідками професійного захворювання, яке настало до обрання йому, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, здійснюється відповідно до законодавства.

Ув’язнені, що є потерпілими внаслідок професійного захворювання, що настало до застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та яким висновком медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) визначено потребу в медичній та соціальній допомозі, забезпечуються такою допомогою відповідно до законодавства.

    18. Консультування та амбулаторне лікування ув’язненого обраним ним лікарем здійснюються в умовах медичної частини у присутності медичних працівників.

    19. За потреби проведення додаткових обстеженнь, які не можуть бути здійснені у медичній частині (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), їх проведення здійснюється на базі закладу охорони здоров’я з орієнтовного переліку або в іншому закладі охорони здоров’я, де таке обстеження може бути проведено у строк, визначений у медичному висновку.

    20. За потреби лікування в умовах стаціонару закладу охорони здоров’я ув’язнений має право звернутись до лікаря медичної частини з проханням проведення його лікування (надання медичної допомоги) в умовах стаціонару закладу охорони здоров’я, який надає платні медичні послуги. Лікар медичної частини не пізніше наступного робочого дня після звернення ув’язненого повинен його розглянути та скласти відповідний медичний висновок.

Направлення ув’язнених до закладів охорони здоров’я, які надають платні медичні послуги, здійснюється відповідно до розділу ІІІ цього Порядку.

Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування обов’язково вносяться до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о або медичної карти стаціонарного хворого № 003/о.

    21. Документи, що містять відомості про стан здоров’я ув’язненого та надану йому медичну допомогу, мають зберігатися з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей.

    22. Ув’язнений має право письмово звернутись до медичної частини з метою отримання достовірної та повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я, а також отримання виписки з медичних карток амбулаторного хворого № 025/о та стаціонарного хворого № 003/о і передавати їх родичам. Ув’язнений має право в установленому порядку призначити уповноважену особу для отримання доступу до своєї медичної карти.

    23. Закупівля, отримання, облік, контроль за зберіганням та використанням лікарських засобів, медичних виробів, дезінфекційних засобів, антисептиків, технічних та інших засобів реабілітації здійснюються відповідно до вимог законодавства.

Ув’язнені забезпечуються лікарськими засобами, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до вимог законодавства.

Лікарські засоби або їх аналоги (далі – лікарські засоби), медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації можуть бути отримані від родичів ув’язнених або інших осіб за умови їх призначення лікарем та погодження із завідувачем медичної частини.

Лікарські засоби ув’язненими приймаються відповідно до встановлених лікарем призначень під контролем медичного працівника.

За необхідності цілодобового невідкладного приймання лікарських засобів вони видаються на руки хворому (не більше добової норми) за призначенням лікаря.

Лікарські засоби, медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації, які були передані ув’язненим відповідно до медичного висновку, передаються до медичної частини для їхнього лікування.

    24. Для передачі лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації родичі ув’язненого або інші особи подають заяву, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку, яка долучається до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о або медичної карти стаціонарного хворого № 003/о. Після отримання передачі ув’язнений ознайомлюється з переліком лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, які були передані для його лікування, про що ставить підпис у заяві.

    25. Отримані від родичів ув’язнених або інших осіб лікарські засоби та медичні вироби, технічні та інші засоби реабілітації зберігаються у медичних частинах в окремих шафах та знаходяться на обліку, який відображається в карті обліку лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, отриманих від родичів ув’язнених та інших осіб за формою, визначеною у додатку 2 до цього Порядку, де ув’язнений ставить підпис після закінчення курсу лікування.

Технічні та інші засоби реабілітації використовуються ув’язненим за призначенням і під контролем медичного працівника.

    26. Усі особи, які вибувають зі слідчого ізолятора, проходять медичний огляд з проведенням флюорографічного обстеження (крім осіб, яким флюорографічне обстеження було проведено менше ніж 12 місяців тому). Після закінчення огляду робиться медичний висновок щодо стану здоров’я кожного, хто вибуває, який заноситься у медичну карту амбулаторного хворого № 025/о.

Медичний працівник, який здійснював огляд, ставить свій підпис на відкритій довідці особової справи особи, яка вибуває зі слідчого ізолятора, з рекомендаціями щодо надання необхідного лікування.

    27. При звільненні з під варти ув’язнений, який за висновком лікаря медичної частини потребує надання екстреної медичної допомоги, транспортується бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги (за письмовою згодою ув’язненого) до відповідного закладу охорони здоров’я з випискою із медичної карти № 027/о, крім хворих на туберкульоз, направлення до протитуберкульозного закладу, яких визначено Порядком взаємодії установ виконання покарань, уповноважених органів з питань пробації та суб’єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, затвердженим наказом Міністерства юстиції України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства внутрішніх справ України від 03 квітня 2018 року № 974/5/467/609/280, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2018 року за № 408/31860.

    28. У разі смерті ув’язненого факт біологічної смерті засвідчує лікар медичної частини. Патолого-анатомічний розтин трупа ув’язненого проводиться відповідно до положень статті 72 Основ законодавства України про охорону здоров’я у найближчому закладі охорони здоров’я, де такий розтин може бути проведено.

Судово-медична експертиза трупа ув’язненого проводиться в установах судово-медичної експертизи відповідно Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про судову експертизу».

    29. Після звільнення ув’язненого з-під варти завідувач медичної частини передає на зберігання до слідчого ізолятора медичну карту амбулаторного хворого № 025/о, де вона зберігається впродовж п’яти років разом з особовою справою ув’язненого.

    30. Медична допомога дітям віком до трьох років, які перебувають у слідчих ізоляторах разом з ув’язненими жінками або переміщуються (конвоюються) з ними під вартою, надається медичними працівниками закладів охорони здоров’я на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

У разі виникнення невідкладного стану при гострому розладі фізичного чи психічного здоров’я дитини віком до трьох років, внаслідок якого дитина потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, якщо такий розлад стався під час перебування в слідчому ізоляторі лікар медичної частини повинен негайно викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги та до її прибуття надати дитині відповідну медичну допомогу.

Розділ ІІ

МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ УВ’ЯЗНЕНИХ

У МЕДИЧНИХ ЧАСТИНАХ

1. Первинний медичний огляд

  1. Ув’язнені, що прибули до слідчих ізоляторів, а також особи, які переміщуються під вартою, одразу проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, які становлять епідемічну загрозу для оточення, потребують надання екстреної або іншої медичної допомоги, та осіб з педикульозом, коростою. Первинному медичному огляду підлягають також діти, які прибули до СІЗО разом з ув’язненими жінками.
  1. На кожного ув’язненого, який вперше прибув до слідчого ізолятора, заводиться медична карта амбулаторного хворого № 025/о.
  1. У разі виявлення в ув’язненого тілесних ушкоджень медичний працівник складає довідку у трьох примірниках, у якій детально зазначаються:
  • відомості (письмова заява, усне або письмове пояснення ув’язненого, які стосуються медичного огляду (включаючи відомості про неналежне поводження));
  • вичерпний опис медичних показників, що характеризують стан здоров’я ув’язненого, характер ушкоджень, їх розміри та розташування;
  • припущення медичного працівника з огляду на відомості, надані ув’язненим та наявні медичні показники, а також обґрунтування їх співвідношення.

До довідки медичним працівником додаються фотографії наявних тілесних ушкоджень ув’язненого. Два примірники довідки долучаються до матеріалів особової справи та медичної карти амбулаторного хворого № 025/о, а третій – видається ув’язненому.

  1. Про факт виявлення тілесних ушкоджень в ув’язненого медичний працівник невідкладно з моменту виявлення тілесних ушкоджень письмово інформує прокурора та адміністрацію слідчого ізолятора. Інформація про факт виявлення тілесних ушкоджень вноситься завідувачем медичної частини або черговим медичним працівником до журналу обліку виявлення тілесних ушкоджень в осіб, які прибули до слідчого ізолятора, форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, що зберігається у медичній частині.
  1. Під час проведення первинного медичного огляду в разі виявлення в ув’язненого захворювання лікар медичної частини оцінює стан здоров’я ув’язненого та можливу небезпеку, яку несе наявне в ув’язненого захворювання для оточення, а також визначає можливість надання медичної допомоги в умовах медичної частини чи направлення ув’язненого до іншого закладу охорони здоров’я.

За необхідності направлення ув’язненого до іншого закладу охорони здоров’я лікар медичної частини одразу готує медичний висновок, у якому визначається строк, протягом якого адміністрація слідчого ізолятора, має направити ув’язненого на лікування.

Медична допомога ув’язненому надається негайно в умовах медичної частини. За неможливості надання такої допомоги в повному обсязі ув’язнений направляється до іншого закладу охорони здоров’я відповідного профілю не пізніше строку, визначеного у медичному висновку, відповідно до вимог розділу ІІІ цього Порядку.

  1. Усі ВІЛ-інфіковані, які прибувають до слідчого ізолятора, беруться під медичний нагляд відповідальним за перед- та післятестове консультування медичним працівником, який призначається наказом директора ЦОЗ ДКВС.
  1. Під час взяття ВІЛ-інфікованого ув’язненого під медичний нагляд заповнюється форма первинної облікової документації № 502-1/о «Реєстраційна карта ВІЛ-інфікованої особи № ___»(далі – форма № 502-1/о), затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 05 березня 2013 року № 180, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 березня 2013 року за
    № 495/23027, у якій проставляється підпис лікаря, відповідального за перед- та післятестове консультування, після чого зазначена карта долучається до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о.
  1. Медичний працівник, відповідальний за перед- та післятестове консультування, спільно із завідувачем медичної частини у триденний строк після оформлення форми № 502-1/о надсилає її копії у паперовому вигляді поштою до обласного (міського) центру профілактики та боротьби зі СНІДом для ведення обліку і звітності ВІЛ-інфікованих осіб та надання цим особам медичної допомоги та філії ЦОЗ ДКВС України, якій підпорядковується медична частина.

2. Медичне обстеження

  1. Медичне обстеження ув’язнених здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров’я за наявності підстав відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я.

Під час медичного обстеження ув’язненого з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності медична частина подає запит до закладу охорони здоров’я, який надавав медичну допомогу ув’язненому, щодо результатів медичного, диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

  1. У разі якщо лікарі медичної частини не можуть самостійно встановити діагноз, до обстеження залучаються лікарі закладів охорони здоров’я відповідно до розділу I цього Порядку.
  1. У разі виявлення в ув’язненого захворювання лікар медичної частини оцінює його стан здоров’я та можливу небезпеку, яку несе наявне захворювання для оточення, а також визначає можливість надання медичної допомоги в умовах медичної частини чи направлення ув’язненого до закладу охорони здоров’я.
  1. Залежно від стану здоров’я та встановленого діагнозу ув’язненому невідкладно надається відповідна необхідна кваліфікована медична допомога.
  1. Стоматологічна допомога ув’язненим надається безкоштовно лікарями-стоматологами, які є в медичних частинах, у спеціально обладнаних стоматологічних кабінетах.
  1. Безкоштовна зубопротезна допомога ув’язненим, які відповідно до законодавства мають право на отримання такої допомоги, надається закладами охорони здоров’я.
  1. Подальший медичний контроль за станом здоров’я ув’язнених здійснюється під час профілактичних медичних оглядів, а також у разі звернень ув’язненого зі скаргами на стан здоров’я до медичної частини.

3. Проведення профілактичного медичного огляду

  1. З метою виявлення та запобігання поширенню інфекційних, паразитарних захворювань, виявлення загально соматичних, психічних розладів серед ув’язнених в слідчих ізоляторах один раз на рік проводиться профілактичний медичний огляд.

Неповнолітнім особам профілактичний медичний огляд проводиться двічі на рік.

  1. Профілактичний медичний огляд ув’язнених здійснюється згідно з графіком проведення профілактичних медичних оглядів, який затверджується завідувачем медичної частини та погоджується з адміністрацією слідчих ізоляторів.

У профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики – сімейний лікар), лікар-психіатр,
лікар-стоматолог. У разі відсутності зазначених фахівців у медичній частині вони залучаються із закладів охорони здоров’я відповідно до вимог розділу І цього Порядку.

Профілактичний медичний огляд неповнолітніх осіб проводиться лікарями: отоларингологом, офтальмологом, невропатологом, хірургом, стоматологом, психіатром.

  1. Під час профілактичних медичних оглядів проводяться збір анамнестичних даних; антропометричні дослідження (зріст, вага тіла); обстеження органів та систем; гінекологічний огляд жінок з мазками на цитологічне обстеження, у дівчат – пальцьове обстеження через пряму кишку (за показаннями); визначення гостроти зору і слуху; туберкулінова діагностика в слідчих ізоляторах у неповнолітніх осіб; аналіз крові (визначення швидкості осідання еритроцитів, рівня гемоглобіну, кількості лейкоцитів, цукру в крові за показаннями); загальний аналіз сечі; електрокардіографія (з 15 років – один раз на 3 роки, з 30 років – щороку); флюорографія (рентгенографія) органів грудної клітки – один раз на рік; пальцьове обстеження прямої кишки (за показаннями); пневмотахометрія (за показаннями); жінкам – пальпаторне обстеження молочних залоз; огляд лікарем-терапевтом, лікарем-психіатром, лікарем-стоматологом; огляд ув’язнених на педикульоз; за показаннями – огляд лікарями інших спеціальностей.
  1. Ув’язненим, які перебували в зоні підвищеної радіації та проживали на радіоактивно забруднених територіях, під час профілактичних оглядів проводяться такі додаткові дослідження: загальний аналіз крові, коагулограма, біохімічний аналіз крові ( показники білкового та ліпідного обміну,) імунологічні дослідження.

Ув’язненим, які перехворіли на гостру променеву хворобу, зазначені дослідження проводяться один раз на півроку.

  1. Якщо під час проведення профілактичного огляду в ув’язненого виявлено захворювання, медична допомога надається відповідно до вимог цього Порядку.
  1. Результати профілактичного медичного огляду реєструються у журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду, форма якого наведена в додатку 4 до цього Порядку, та заносяться до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о.
  2. Медичний працівник щодня перевіряє загальний стан здоров’я ув’язнених під час обходу ним камер слідчих ізоляторів. Медичним працівникам не дозволяється заходити до таких камер і залишатися там без супроводу персоналу слідчих ізоляторів.

4. Надання амбулаторної медичної допомоги

  1. Амбулаторія медичної частини призначена для надання первинної медичної допомоги ув’язненим.
  1. Амбулаторний прийом проводиться у медичних кабінетах режимних корпусів слідчих ізоляторів за попереднім записом.

До медичного кабінету ув’язнених виводять індивідуально або групами по 3–5 осіб з додержанням вимог ізоляції.

До складу амбулаторії входять кабінети завідувача медичної частини, спеціалізовані лікарські кабінети (терапевт, фтизіатр, інфекціоніст, психіатр, нарколог, стоматолог та інші), долікарського прийому (фельдшери, медсестри), фізіотерапевтичний, процедурний, допоміжні діагностичні, у тому числі функціональної діагностики, рентгенологічний, флюорографічний.

  1. В амбулаторії обладнуються приміщення для лабораторних досліджень, зберігання лікарських засобів, медичних виробів, технічних та інших засобів реабілітації, очікування прийому.
  1. Амбулаторний прийом ув’язнених здійснюється лікарем у медичній частині щодня у години, визначені завідувачем медичної частини за погодженням з адміністрацією слідчого ізолятора.
  1. Ув’язнені записуються у журналі попереднього запису на амбулаторний прийом, форма якого наведена в додатку 5 до цього Порядку (далі – журнал попереднього запису), який знаходиться на посту у старшого по корпусному відділенню. Перед початком амбулаторного прийому журнал попереднього запису передається до медичної частини. Прийом без попереднього запису проводиться за рішенням лікаря або фельдшера.
  1. До початку амбулаторного прийому медичний працівник підбирає медичні карти амбулаторних хворих № 025/о, які записані в журналі попереднього запису, опитує ув’язнених для з’ясування їх скарг, вимірює у них температуру тіла, здійснює огляд на педикульоз, коросту і з урахуванням стану їх здоров’я визначає черговість направлення на прийом.
  1. Амбулаторному лікуванню, що триває не більше ніж 15 – 20 днів, підлягають ув’язнені, які за характером захворювання (травми) не потребують складних методів діагностики й лікування. Обсяг діагностичних і лікувальних заходів щодо хворих залежить від можливості забезпечення в умовах медичної частини лабораторного, рентгенологічного та інших обстежень. Завідувачем медичної частини на підставі медичного висновку складаються списки амбулаторних хворих, які потребують дієтичного харчування.
  1. Після огляду ув’язненого лікар стисло і розбірливо записує до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о дату прийому, скарги, дані об’єктивного обстеження, діагноз, призначення, робить висновок про необхідність стаціонарного лікування та ставить свій підпис.
  2. Під час першого огляду лікарем-акушером-гінекологом вагітної заповнюються форма № 111/о «Індивідуальна карта вагітної і породіллі», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27 грудня 1999 року № 302 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)» (зі змінами), та форма первинної облікової документації № 113/о «Обмінна карта пологового будинку, пологового відділення лікарні», затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 лютого 2006 року № 67 «Про затвердження форм первинної облікової документації в закладах, що надають медичну допомогу вагітним, роділлям та породіллям, та інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 березня 2006 року за № 221/12095 (зі змінами), які зберігаються в медичній частині, а у разі направлення вагітної в інший заклад охорони здоров’я передаються до такого закладу.
  3. Ув’язнені, яким призначено амбулаторне лікування, для приймання лікарських засобів та виконання інших процедур приходять до медичної частини протягом дня у визначені години у супроводі працівника слідчого ізолятора. Медичні призначення виконує медичний працівник, про що робить відмітки у формі № 029/о «Журнал обліку процедур», затвердженій наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 2000 року № 369 «Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в стаціонарах і поліклініках (амбулаторіях)», та формі первинної облікової документації № 003-4/о «Листок лікарських призначень», затвердженій наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 травня 2013 року № 435 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я, які надають амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу населенню, незалежно від підпорядкування та форми власності», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 990/23522.

    12. У журналі попереднього запису лікар робить відмітку про прийом ув’язненого, дату повторного відвідування на амбулаторний прийом.

5. Надання стаціонарної медичної допомоги

  1. Стаціонар медичної частини призначений для обстеження і лікування ув’язнених, які потребують стаціонарного режиму, зі строком лікування до 30 днів; необхідного стаціонарного доліковування ув’язнених, виписаних з інших закладів охорони здоров’я; необхідного лікування в інфекційному ізоляторі або палаті для пацієнтів з психічними розладами до їх направлення у спеціалізовану лікарню; стаціонарного лікування нетранспортабельних ув’язнених до стабілізації їх стану і направлення до іншого закладу охорони здоров’я.
  1. В умовах стаціонару медичної частини здійснюється стаціонарне лікування неповнолітніх осіб, лише із захворюваннями, які можна вилікувати протягом двох тижнів, та за наявності у медичній частині лікаря-педіатра.

За відсутності лікаря-педіатра або якщо неповнолітні особи потребують більш тривалого періоду стаціонарного лікування, вони невідкладно направляються до найближчого іншого закладу охорони здоров’я.

  1. Прийом ув’язнених у стаціонар медичної частини здійснюється за наявності у медичній карті амбулаторного хворого № 025/о медичного висновку лікаря про необхідність проведення обстеження або лікування в умовах стаціонару.
  1. Дані про новоприбулих до стаціонару медичної частини заносяться у журнал обліку прийому, виписування ув’язнених та відмов від госпіталізації, форма якого наведена в додатку 6 до цього Порядку (далі – Журнал обліку).
  1. На кожного ув’язненого заводиться медична карта стаціонарного хворого № 003/о, до якої заносяться усі дані щодо лікування та діагностики в стаціонарі медичної частини, у тому числі ті, що отримані під час обстеження хворого ув’язненого, з листом призначень. Про всі випадки термінової чи планової госпіталізації у стаціонар, а також виписування з нього завідувач медичної частини (черговий медичний працівник) негайно повідомляє начальника слідчого ізолятора.
  1. Розпорядок дня для ув’язнених у стаціонарі медичної частини затверджується завідувачем медичної частини та погоджується з адміністрацією слідчого ізолятору.

Ув’язнені ознайомлюються із розпорядком дня під підпис у медичній карті стаціонарного хворого № 003/о під час надходження в стаціонар.

  1. Усі ув’язнені, які прибувають в стаціонар, обов’язково проходять санітарну обробку. Натільна білизна ув’язненого здається у пральню, після чого дезінфікується і під час виписування повертається їй. Одяг і взуття ув’язненого зберігаються у медичній частині.

У стаціонарах здійснюються профілактичні дезінфекційні заходи, а також поточна і заключна дезінфекція з урахуванням діагнозу інфекційного захворювання.

  1. У стаціонарі ув’язнені, які становлять небезпеку для оточення (інфекційні, заразні шкірні захворювання тощо), розміщуються окремо від інших ув’язнених. Для цього в стаціонарі обладнуються інфекційні ізолятори, при цьому кількість ліжок визначається з урахуванням можливостей стаціонару.
  1. Інфекційний ізолятор призначений для тимчасової ізоляції (до направлення до закладів охорони здоров’я) інфекційних хворих ув’язнених із підозрою на інфекційні захворювання для надання їм первинної медичної допомоги, нагляду і спостереження за ними, для збору матеріалів, необхідних для діагностики захворювання. Ув’язнені, хворі на активну форму туберкульоз, в інфекційному ізоляторі тримаються окремо та розподіляються з урахуванням результатів мікробіологічних досліджень.
  2. Особи з психічними розладами розміщуються в окремих палатах стаціонару медичної частини – палатах для пацієнтів з психічними розладами.
  3. Палата для пацієнтів з психічними розладами призначена для тимчасового тримання пацієнтів з підозрою на тяжкі психічні розлади для надання їм медичної допомоги, нагляду, спостереження за ними, до їх направлення до відповідного закладу охорони здоров’я з надання психіатричної допомоги.

До особи, яка страждає на психічні розлади, можуть бути застосовані заходи фізичного обмеження та (або) ізоляції відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 24 березня 2016 року № 240 «Про затвердження Правил застосування фізичного обмеження та (або) ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, та форм первинної облікової документації».

    13. Під час перебування у стаціонарі медичної частини ув’язнений проходить обстеження відповідно до наявного у нього захворювання, під час якого використовуються всі доступні у медичній частині методи інструментального і лабораторного досліджень.

    14. У стаціонарі медичної частини цілодобово чергує медичний працівник. Кількість чергових медичних працівників визначає завідувач медичної частини.

Черговий лікар з урахуванням стану здоров’я ув’язненого здійснює корекцію медичних призначень.

    15. Обхід ув’язнених, які перебувають у стаціонарі медичної частини, лікарі здійснюють щодня. Записи у медичній карті стаціонарного хворого № 003/о роблять кожен день в перші 5 днів перебування пацієнта в стаціонарі медичної частини, один раз на два-три дні у разі легкого перебігу захворювання, при середній тяжкості – один раз на добу, у разі тяжких випадків – щодня (у разі потреби декілька разів на добу). Завідувач медичної частини або особа, яка виконує його обов’язки, оглядає ув’язнених не рідше ніж один раз на тиждень і обов’язково – у перший день прибуття ув’язненого та перед його виписуванням та робить про це відповідний запис в медичній карті стаціонарного хворого  № 003/о.

   16.Після проведення курсу лікування в умовах стаціонару ув’язнені переводяться на підтримувальне амбулаторне лікування.

Розділ ІІІ

ПОРЯДОК НАПРАВЛЕННЯ УВ’ЯЗНЕНИХ

ДО ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

  1. Направленню на госпіталізацію до інших закладів охорони здоров’я підлягають ув’язнені, у яких виникли захворювання або загострилися хронічні хвороби, лікування яких потребує госпіталізації, а також за необхідності проведення додаткового обстеження (якщо наявним у медичних частинах обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень).
  1. Направлення ув’язнених на госпіталізацію до інших закладів охорони здоров’я здійснюється за медичним висновком лікаря медичної частини з урахуванням переліку показань і протипоказань для направлення хворих на лікування (додаток 7) згідно з Вимогою (додаток 8), виданою на підставі медичного висновку.

Вимога на госпіталізацію до закладу для надання психіатричної допомоги  оформлюється за формою, наведеною в додатку 9 до цього Порядку.

Адміністрація слідчого ізолятора забезпечує цілодобову охорону ув’язненого під час його лікування (обстеження) у закладі охорони здоров’я відповідно до вимог законодавства.

  1. У разі направлення хворого до закладу охорони здоров’я обов’язково надається форма первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого» (далі – виписка з медичної карти № 027/о), затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України
    28 квітня 2012 року за № 661/20974.
  1. Вимога готується медичною частиною не пізніше одного робочого дня з дати складення медичного висновку, після чого невідкладно підписується завідувачем цієї медичної частини та передається начальнику слідчого ізолятора. До вимоги додається копія медичного висновку.
  1. У разі необхідності направлення ув’язненого на лікування (обстеження) до закладу охорону здоров’я, лікар медичної частини невідкладно звертається до закладу охорон здоров’я відповідного профілю з метою узгодження дати приймання ув’язненого до цього закладу.

З метою найшвидшого вирішення питання, документи що стосуються розміщення хворого ув’язненого у відповідному закладі охорони здоров’я, можуть бути направлені електронною поштою або факсимільним зв’язком.

  1. Медичний висновок, медична карта амбулаторного хворого № 025/о, виписка з медичної карти № 027/о та інша медична документація ув’язненого, який лікувався в медичній частині, вкладаються в конверт та направляються до закладів охорони здоров’я.

При направленні жінок з дітьми додаються свідоцтво про народження дитини та історія її розвитку.

Доступ до медичної документації мають виключно медичні працівники.

Усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування у закладах охорони здоров’я обов’язково вносяться до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о або медичної карти стаціонарного хворого № 003/о.

  1. Переміщення (конвоювання) ув’язнених, які госпіталізуються до закладів охорони здоров’я, здійснюються вартою, а також за висновком лікаря та з урахуванням стану здоров’я ув’язненого, у супроводі призначеного завідувачем медичної частини медичного працівника, який надаватиме медичну допомогу ув’язненому, під час переміщення (конвоювання).
  1. Переміщення (конвоювання) ув’язнених, хворих на особливо небезпечні інфекційні захворювання, здійснюється з дотриманням всіх необхідних заходів спрямованих на запобігання зараженню, у тому числі вимог санітарно-протиепідемічних правил і норм.
  1. Адміністрація слідчих ізоляторів організовує та забезпечує своєчасне (у строк визначений у вимозі) переміщення (конвоювання) ув’язнених на лікування (обстеження) до закладів охорони здоров’я та цілодобову їх охорону під час лікування (обстеження) у цих закладах відповідно до вимог законодавства.
  2. Приймання ув’язнених у заклади охорони здоров’я зі слідчих ізоляторів здійснюється за направленням лікаря медичної частини.
  3. У разі госпіталізації ув’язненого, до закладів охорони здоров’я адміністрація слідчих ізоляторів повідомляє особу або орган, у провадженні якої (якого) перебуває кримінальна справа, а також родичів ув’язненого або його законного представника.

Розділ ІV

ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УВ’ЯЗНЕНИХ ТЕХНІЧНИМИ ТА ІНШИМИ ЗАСОБАМИ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЗАСОБАМИ РЕАБІЛІТАЦІЇ

  1. Забезпечення ув’язнених медичними виробами здійснюється відповідно до Порядку забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю технічними та іншими засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1301 (зі змінами).
  1. Забезпечення ув’язнених технічними та іншими засобами реабілітації здійснюється відповідно до Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні та інші засоби реабілітації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321 (зі змінами).
  1. Забезпечення ув’язнених, визнаних особами з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, медичними виробами, технічними та іншими засобами реабілітації здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
  1. Забезпечення ув’язнених технічними та іншими засобами, у тому числі засобами реабілітації, у випадках, не передбачених пунктами 1-3 цього розділу, здійснюється за рахунок власних коштів ув’язнених чи інших джерел, не заборонених законодавством.

Розділ V

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ

ЕКСПЕРТИЗИ УВ’ЯЗНЕНИМ

1. Організація проведення експертизи ув’язненим при встановленні групи інвалідності

  1. Медико-соціальну експертизу (далі – огляд) (встановлення або переогляд групи інвалідності) повнолітнім ув’язненим проводять МСЕК відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі – Положення про МСЕК), за направленням лікаря медичної частини після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Зазначені діагностичні, лікувальні та реабілітаційні заходи проводяться у медичній частині, а у разі неможливості у закладах охорони здоров’я у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до місця розташування слідчого ізолятора, які мають відповідні діагностичну і лікувальну бази.

  1. Під час медичного обстеження ув’язнених з метою встановлення діагнозу та виявлення обмежень життєдіяльності, за якими може бути встановлено групу інвалідності, лікар використовує анамнез, об’єктивні дані, результати лабораторних, рентгенологічних, функціональних та інших додаткових методів обстеження, результати проведеного лікування, медичну документацію, долучену до особової справи.
  1. У разі наявності в ув’язненого обмежень життєдіяльності, за якими може бути встановлено групу інвалідності, завідувач медичної частини письмово протягом доби звертається з вимогою до адміністрації слідчого ізолятора про негайне направлення такого ув’язненого до закладу охорони здоров’я з метою вирішення питання про направлення його на огляд до МСЕК.
  1. За наявності підстав для направлення ув’язненого на МСЕК, лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров’я (далі – ЛКК закладу охорони здоров’я) направляє до медичної частини заповнену форму первинної облікової документації № 088/о «Направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК)», затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України 14.02.2012  № 110 (далі – направлення на МСЕК), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 липня 2013 року за № 1247/23779, та відповідну медичну документацію (далі – документи на МСЕК).
  1. ЛКК закладу охорони здоров’я вирішує питання про направлення ув’язненого до МСЕК на огляд у випадках, передбачених Положенням про МСЕК.
  1. ЛКК закладу охорони здоров’я готує необхідні документи для МСЕК, після чого невідкладно передає їх до відповідної медичної частини для подальшого направлення хворого ув’язненого на огляд.
  1. Огляд ув’язнених проводиться за місцем розташування МСЕК або під час її виїзних засідань до слідчих ізоляторів або медичні частини, в яких перебувають такі ув’язнені.
  1. Оплата праці членів комісії під час виїзних засідань здійснюється відповідно до Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від 05 жовтня 2005 року № 308/519, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 року за № 1209/11489 (зі змінами).
  1. МСЕК може приймати рішення про встановлення групи інвалідності ув’язненому заочно відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317.
  2. Адміністрація слідчого ізолятора спільно з медичною частиною забезпечують своєчасне (з урахуванням стану здоров’я ув’язненого) направлення ув’язненого для обстеження та лікування до закладів охорони здоров’я, а також доставлення до МСЕК для проведення огляду.
  3. За результатами експертизи МСЕК готує щодо ув’язнених, визнаних особами з інвалідністю, виписку з акта огляду МСЕК, довідку до акта огляду МСЕК (форма первинної облікової документації № 157-1/о), затверджену наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30 липня 2012 року № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1504/21816 (далі – довідка до акта огляду МСЕК), та індивідуальну програму реабілітації, форму якої затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 жовтня 2007 року № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2007 року за № 1197/14464 (далі – індивідуальна програма реабілітації).
  4. МСЕК у триденний строк надсилає до слідчого ізолятора, у якому тримається ув’язнений, визнаний особою з інвалідністю, довідку до акта огляду МСЕК та індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю і надсилає виписку з акта огляду МСЕК органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням слідчого ізолятора (для розгляду права на призначення пенсії) чи структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням слідчого ізолятора (для розгляду права на призначення державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії та разом з індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю – відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, виписку з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
  5. Якщо інвалідність встановлюється вперше, зазначені документи надсилаються відповідним органам за місцезнаходженням слідчого ізолятора.
  6. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також до медичної частини і структурного підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням слідчого ізолятора у якому перебуває ув’язнений, визнаний особою з інвалідністю.
  7. Документи, що підтверджують інвалідність (пенсійне посвідчення, посвідчення отримувача державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, довідка до акта огляду МСЕК та індивідуальна програма реабілітації) і копія повідомлення про вручення відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України долучаються до особової справи ув’язненого, копії цих документів долучаються до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о.
  8. Після надходження до слідчого ізолятора, довідки до акта огляду МСЕК, що підтверджує наявність в ув’язненого інвалідності, адміністрація слідчого ізолятора негайно вживає заходів щодо сприяння у призначенні або продовженні виплати пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, шляхом надсилання письмового звернення про розгляд відповідних питань до органів Пенсійного фонду та/або структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням слідчого ізолятора.

Після надходження до медичної частини копії індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю завідувач медичної частини негайно вживає заходів щодо виконання вимог цієї програми, крім тих, які не можуть бути виконані в умовах позбавлення волі.

    17. У разі звільнення ув’язненого, визнаного особою з інвалідністю, якому була встановлена група інвалідності, адміністрація слідчого ізолятора видає йому оригінал довідки акта огляду МСЕК, індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю під підпис у медичній карті амбулаторного хворого № 025/о та копію повідомлення про вручення відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України. Копії зазначених документів залишаються в особовій справі ув’язненого.

    18. При проведенні медичного огляду ув’язнених, які прибули до слідчого ізолятора, їх обов’язково опитують щодо наявності групи інвалідності, встановленої МСЕК, з обов’язковим внесенням цієї інформації до медичної карти амбулаторного хворого (форма № 025/о). Дані про наявність або відсутність інвалідності, занесені до медичної карти амбулаторного хворого (форма № 025/о), ув’язнений засвідчує підписом.

2. Повторне проведення експертизи ув’язненого з інвалідністю

  1. За наявності у медичній частині документів, що підтверджують інвалідність, встановлену МСЕК за два місяці до закінчення строку дії групи інвалідності, медична частина спільно зі слідчим ізолятором організовують проведення медичного обстеження ув’язненого з метою направлення його на огляд.
  1. У разі наявності письмового звернення від ув’язненого, його родичів або законного представника про наявність групи інвалідності, встановленої МСЕК цій особі, та відсутності у медичній частині документів, що підтверджують наявність групи інвалідності в ув’язненого, або визнання його дитиною з інвалідністю віком до 18 років та відсутності у медичній частині документів, що підтверджують зазначене, завідувач медичної частини невідкладно надсилає запит щодо підтвердження наявності групи інвалідності для повнолітнього ув’язненого до МСЕК чи визнання ув’язненого дитиною з інвалідністю віком до 18 років – до ЛКК закладу охорони здоров’я (далі – запит), зазначених ув’язненим, його родичами або законним представником.
  1. МСЕК для повнолітніх чи ЛКК закладу охорони здоров’я для неповнолітніх протягом семи календарних днів після отримання запиту надсилає до медичної частини, яка направила запит, документи, що підтверджують наявність інвалідність, або інформацію про те, що ув’язнений не визнавався особою з інвалідністю чи дитиною з інвалідністю віком до 18 років
  1. Огляд ув’язнених, інвалідність яким була встановлена МСЕК до застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але які не поінформували про це медичних працівників або адміністрацію слідчого ізолятора або якщо надана ув’язненим інформація не підтвердилася МСЕК чи комісією, проводиться відповідно до глави 1 цього Розділу.

3. Особливості проведення експертизи неповнолітніх осіб

  1. Експертне медичне обстеження (далі – експертиза) неповнолітніх ув’язнених проводиться відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917, за направленням лікаря медичної частини.
  1. Оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (форма № 080/о, визначена у додатку до Порядку видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 04 грудня 2001 року № 482, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за № 11/6299) (зі змінами), здійснюється ЛКК закладу охорони здоров’я за місцезнаходженням слідчого ізолятора після особистого огляду неповнолітньої особи та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 003/о або консультаційного висновку спеціаліста (форма первинної облікової документації № 028/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року №110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в закладах охорони здоров’я. Разом з медичним висновком складається індивідуальна програма реабілітації.
  1. ЛКК закладу охорони здоров’я у триденний строк надсилає медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років та індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації (для розгляду права на призначення державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії чи органу Пенсійного фонду України (для розгляду права на призначення соціальної пенсії) за місцем проживання батьків (якщо вони є) або законного представника дитини.
  1. Копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років та індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю надсилаються до слідчого ізолятора та долучаються до особової справи неповнолітньої особи, а також до медичної частини за місцезнаходженням слідчого ізолятора та долучаються до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о.
  1. У разі якщо законним представником неповнолітньої особи, яка визнана дитиною з інвалідністю, виступає адміністрація слідчого ізолятора (за відсутності батьків, законних представників), ЛКК закладу охорони здоров’я у триденний строк надсилає медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років та індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю структурному підрозділу з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації (для розгляду права на призначення державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, чи органу Пенсійного фонду України (для розгляду права на призначення соціальної пенсії) за місцезнаходженням слідчого ізолятора.
  1. У такому випадку адміністрація слідчого ізолятора вживає заходів щодо сприяння у призначенні або продовженні виплати державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, чи пенсії на визначену наказом посадову особу слідчого ізолятора, шляхом надсилання письмового звернення про розгляд відповідних питань до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення місцевої державної адміністрації чи органів Пенсійного фонду України за місцезнаходженням слідчого ізолятора.
  1. Після надходження до медичної частини копії індивідуальної програми реабілітації завідувач цього закладу негайно вживає заходів щодо виконання вимог цієї програми, крім тих, які не можуть бути виконані в умовах тримання під вартою.
  1. Переогляд дитини з інвалідністю має бути здійснений ЛКК закладу охорони здоров’я за місцем перебування неповнолітньої особи не пізніше одного місяця до закінчення дії медичного висновку про дитину з інвалідністю до 18 років. Дата переогляду зазначається у медичному висновку про дитину з інвалідністю до 18 років.
  1. Завідувач медичної частини контролює своєчасність проведення експертизи (встановлення та переогляду групи інвалідності) неповнолітньою особою та інформує про її результати батьків (якщо вони є) або законного представника зазначеної особи.
  2. У разі звільнення ув’язненого, який був визнаний дитиною з інвалідністю, адміністрація слідчого ізолятора видає йому індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, про що ув’язнений ставить свій підпис у медичній карті амбулаторного хворого № 025/о. Копія індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю залишається в особовій справі ув’язненого.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Атестація прокурорів місцевих прокуратур: враження прокурорів від іспиту
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Ирина Шевченко
    Ирина Шевченко
    судья Сумского окружного административного суда
  • Александр Мамалуй
    Александр Мамалуй
    судья Кассационного хозяйственного суда Верховного Суда
  • Татьяна Вивдиченко
    Татьяна Вивдиченко
    судья Шестого апелляционного административного суда
загрузка...