Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем: позиція ВС

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі  в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 750/12880/19.

Обставини справи

Громадянка України звернулася до суду з позовом, посилаючись  на те, що після смерті особи відкрилась спадщина, яка складається, зокрема із житлового будинку.

Вказувала, що померлий був одинокою особою, дітей не мав, заповіту не складав, інші спадкоємці за законом, які б прийняли спадщину після його смерті, окрім неї, відсутні.

Вона фактично проживала із спадкодавцем з 2000 року по день його смерті однією сім’єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та побут, мали спільний бюджет. Наприкінці 2017 року він захворів, вона здійснювала за ним догляд, що підтверджується відповідною медичною документацією. Після смерті, його поховання та ритуальні обряди були проведені нею за власні кошти.

Під час звернення до нотаріальної контори щодо оформлення спадкових прав після померлого їй було роз’яснено про необхідність встановлення відповідного юридичного факту та рекомендовано звернутися до суду.

Враховуючи викладене, позивач просила встановити факт її проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу  з січня 200 року по день його смерті.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова позов задоволено. Постановою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу Чернігівської міської ради задоволено.  Рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

ВС зауважив, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв’язку із чим нотаріус відмовив особі  в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім’ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв’язках. Обов’язковою умовою для визнання їх членами сім’ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонті тощо.

Також ВС підкреслив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Зазначений п’ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім’єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Так, ВС зазначив, що апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні у матеріалах справи замовлення, товарний та фіскальні чеки не містять прізвищ та адрес, а тому не можуть вважатись доказами, які б дали змогу встановити наявність обставин справи, на які посилається позивач, а замовлення на доставку, заказ покупця та гарантійний лист оформлені на ім’я особи_2 із зазначенням адреси, датовані лише 2015-2016 роками; квитанції та фіскальні чеки про придбання ліків датовані періодом з 11 до 16 червня 2019 року, тому не є достатніми для підтвердження  факту спільного проживання особи_1 і особи_2, як осіб, які складали сім’ю, були пов’язані спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов’язків у період, не менше ніж із 17 червня 2014 року до 17 червня 2019 року, як і наявні у справі документи про здійснення позивачкою поховання.

Також апеляційний суд правильно зазначив про те, що надані позивачкою копії фотокарток зі спільного відпочинку та спільної присутності на святкуваннях чи в певних місцях, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов`язків, не можуть свідчити про те, що між нею та особою_2 склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні сім`ї.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.