ВС висловився щодо оскарження ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Позиція стосовно того, що у рішенні Конституційного Суду України використано термін «продовження» строку тримання під вартою, а не «обрання», призводить до звуження прав обвинуваченого та обмежує право такої особи на доступ до правосуддя. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 635/108/19.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Харківській районний суд Харківської області задовольнив клопотання прокурора та обрав обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів (до 31 липня 2020 року).

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, захисник звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Харківський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника на вказану ухвалу місцевого суду, мотивувавши відмову тим, що чинними нормами кримінального процесуального закону не передбачено порядку апеляційного оскарження ухвали про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС нагадали, що Конституційний Суд рішенням від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 визнав таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним), положення ч. 2 ст. 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Також Конституційний Суд України зазначив, що положення статей 3, 21, 29 у системному зв'язку з ч. 1 ст. 55 Конституції України зобов'язують орган законодавчої влади під час здійснення регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.

Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України скасовано обмеження на окреме оскарження ухвал про продовження строку тримання особи під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції.

Водночас, ВС зазначив, у диспозиціях статей 177,178, 194, 196, 199 КПК терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні за своїм правовим значенням. При цьому обрання є первинною стадією під час застосування запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження – вторинною, що наступає за певних умов, до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Таким чином колегія суддів, проаналізувавши зазначені положення кримінального процесуального закону у їх взаємозв'язку з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019, дійшла висновку, що зміст та обсяг кримінальної процесуальної норми ч. 2 ст. 392 КПК дає підстави до окремого апеляційного оскарження як ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, так і судового рішення, на підставі якого під час судового провадження в суді першої інстанції обвинуваченому такий запобіжний захід обрано. Такий висновок ґрунтується на логічному способі тлумачення змісту закону, зокрема такого його виду як з'ясування обсягу і змісту наступного правового явища (як похідного від попереднього) в залежності від змісту і обсягу правового явища, що є підґрунтям до його виникнення.

Підсумовуючи викладене колегія суддів виходить з того, що право на окреме апеляційне оскарження ухвали, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції, до ухвалення судового рішення по суті ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою (наступне правове явище за його обранням та застосуванням), вказує про встановлення в законі й права на оскарження в зазначеному порядку ухвали про обрання такого заходу.

ВС зазначив, що викладена апеляційним судом позиція стосовно того, що у рішенні Конституційного Суду України використано термін «продовження» строку тримання особи під вартою, а не «обрання», на переконання колегії суддів, призводить до звуження прав обвинуваченого та обмежує право такої особи на доступ до правосуддя.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду необхідно врахувати викладене в цій постанові та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли слідчий експеримент має розцінюватися як повторний допит і не може мати в суді доказового значення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.