Застосування конкретного виду примусових заходів медичного характеру: позиція ВС

Застосування конкретного виду примусових заходів медичного характеру залежить від сукупності трьох критеріїв: медичного (характер і тяжкість захворювання), юридичного (тяжкість вчиненого діяння) та соціального (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). Ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 221/6664/19.

Обставини справи

За ухвалою місцевого суду до особи  застосовано примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної установи із загальним наглядом. Як вбачається з ухвали місцевого суду, під час визначення виду примусового заходу медичного характеру суд послався на те, що чоловік згідно з висновком експерта судово-психіатричної експертизи страждає хронічним психічним захворюванням. У період вчинення інкримінованого діяння (вирощування коноплі) за своїм психічним станом не був здатний усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними. Водночас у період вчинення інкримінованого діяння не перебував у тимчасово хворобливому стані. На даний час за своїм психічним станом чоловік не здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. Місцевий суд дійшов висновку, що інкриміноване суспільно небезпечне діяння вчинене останнім у стані неосудності, який за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечного діяння потребує застосування примусових заходів медичного характеру, у зв’язку з чим з метою обов’язкового лікування та запобігання вчинення суспільно небезпечних діянь слід застосувати до останнього примусовий захід медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу з загальним наглядом.

За ухвалою апеляційного суду рішення місцевого суду змінено. У частині застосування примусового заходу медичного характеру ухвалу місцевого суду залишено без зміни.

Верховним Судом залишено без зміни судові рішення місцевого та апеляційного судів про застосування примусових заходів медичного характеру. Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів, проаналізувавши ст. 94 КК, вказує, що під час застосування певного виду примусового заходу медичного характеру суд повинен урахувати три критерії: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання. Метою примусових заходів медичного характеру є не лише обов’язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу медичного характеру, враховуючи сукупність усіх критеріїв, передбачених ст. 94 КК. При цьому відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 513 КПК суд в ухвалі визначає вид примусового заходу медичного характеру. На думку колегії суддів, характеристика захворювання, тяжкість і характер вчиненого ним суспільно небезпечного діяння, ступінь його небезпечності для себе не свідчать про наявність підстав застосування до чоловіка примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації до лікувального закладу з амбулаторним наглядом лікаря.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.