Верховний Суд роз’яснив, що законодавець розуміє під додатковим благом

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 818/237/17 та зазначив, що оподаткованим доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом не є доходом платника податків.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення, яким нараховані грошові зобов’язання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що нею було погашено заборгованість за кредитним договором в добровільному порядку і тому  пізніше був укладений договір про припинення зобов’язань за кредитним договором, що укладений між ПАТ «Р» та нею. Договір про припинення кредитних зобов’язань за кредитним договором укладався виключно у зв’язку з виконанням позичальником умови кредитора, що полягала у сплаті на користь кредитора зазделегідь обумовленої суми коштів в розмірі, еквівалентному 10 000 доларів США на дату здійснення оплати. Зобов’язання по кредитному договору були припиненні не у зв’язку зі здійсненням оплати. Зобов’язання по кредитному договору були припинені не у зв’язку з прощенням кредитором боргу позивача, а у зв’язку зі сплатою позивачем кредитору відступного у вигляді грошових коштів у сумі, еквівалентній 10 000 доларів США, тобто в порядку ст. 600 ЦК України. Тобто прощення кредиту не відбулось, а тому позивач не отримав додаткового блага, яке підлягає оподаткуванню.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанцій, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зауважив, що відповідач правомірно визначив по відношенню до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями суми податку, визначеного з додаткового блага, яке було отримано за наслідками прощеної Банком суми по кредиторському договору.

Висновок Верховного Суду

Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не виключає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов’язань», який набрав чинності 7 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України була доповнена абзацом другим, у зв’язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку.

ВС відзначив, що при вирішенні даного спору слід враховувати й положення пункту 56.21 статі 56 ПК України, якими встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таке застосування норм відповідає й основним засадам податкового законодавства, проголошеним у статті 4 ПК України.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначитись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування інших платежів.

За встановлених у даній справі обставин, Верховний Суд погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є законними.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив, у яких випадках можуть призначити суспільно корисні роботи.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.