Коли податківці можуть призначити перевірку: позиція ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 280/4671/19 та встановив, що платник податків не надав пояснень та первинних документів, які б усунули сумніви, що виникли у контролюючого органу після отримання певної інформації про ймовірні податкові порушення, як і не спростував таку інформацію. Така бездіяльність платника податків зумовлює настання для нього певних наслідків, а саме призначення перевірки.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т» звернулось до суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило:

• Визнати протиправними дії з призначення проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової перевірки».
• Визнати протиправним та скасувати наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що відповідні запити складені податковим органом з дотриманням вимог податкового законодавства, а тому у позивача не було законних підстав не відповідати на них. З урахуванням цього, дії щодо призначення перевірки та наказ, відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства.

Висновок Верховного Суду

ВС нагадав, що згідно з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними в постановах від 20 лютого 2018 року по справі № 826/12244/14, від 19 березня 2019 року по справі № 803/1542/16, від 25 березня 2019  року по справі № 806/4875/14, від 17 липня 2019 року по справі № 808/553/18  (на які посилається позивач у касаційній скарзі), у разі якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема, в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов’язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу, виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов’язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції та відсутність обґрунтованих посилань позивача на порушення норм процесуального права при дослідженні судами доказів, колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що запити контролюючого органу про надання інформації та її документального підтвердження були сформовані та надіслані позивачеві відповідно до приписів податкового законодавства, а саме: мають обов`язкові реквізити, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати.

ВС звернув увагу на те, що в запитах, надісланих позивачу, зазначено, що за результатами аналізу відповідної звітності (податкових декларацій, розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту) виявлено інформацію про відсутність реального джерела походження товару (послуг), яка в сукупності свідчить про недостовірність даних, зазначених у податкових деклараціях.

До того ж, у цих запитах повідомлено, що за невиконання законних вимог контролюючого органу існують правові підстави для призначення перевірки на підставі підпункту 78.1.4 статті 78.1  статті 78 Податкового кодексу України.

У той же час відповіді на запити позивачем надані формальні, які не відображають суті поставлених у запитах питань, не було надано запитувану інформацію та документи, які підтверджували б реальність господарських операцій з вказаними у запитах суб’єктами господарювання.

ВС підкреслив, що таким чином позивач не скористався наданою йому контролюючим органом можливістю і не надав пояснень та первинних документів, які б усунули сумніви, що виникли у контролюючого органу після отримання певної інформації про ймовірні податкові порушення, як і не спростував таку інформацію. Така бездіяльність платника податків зумовлює настання для нього певних наслідків, а саме, призначення перевірки.

Також ВС зауважив, що доводи позивача щодо того, що посадовою особою відповідача не надано при виході на перевірку належного посвідчення, не спростовують правомірності дій відповідача щодо призначення перевірки та наказу, оскільки предметом спору у цій справі є саме наказ про призначення перевірки та дії щодо призначення перевірки на підставі відповідного наказу, а не правомірність допуску/недопуску до проведення перевірки.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився стосовно відшкодування шкоди потерпілому в ДТП.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал і на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.