ВС нагадав, чи включається тара та упаковка до ціни договору

Якщо інше не передбачено умовами договору, продавець зобов’язаний відповідно до законодавчих приписів затарювати та (або) упаковувати товар без стягнення будь-якої додаткової плати. Його витрати на тару та (або) упаковку товару включаються до ціни договору купівлі-продажу.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  910/5447/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «У» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Б про стягнення 68 850, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки продукції. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позовні вимоги задоволено повністю.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що здійснений позивачем розрахунок вартості неповернутої тари, виходячи із її заставної ціни, зазначеної у накладних, зроблений правильно, а позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому обсязі.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає за характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 685 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов’язання. Обов’язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування. Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.

ВС зауважив, що за відсутності законодавчої вказівки щодо оплати тари та (або) упаковки товару слід виходити з того, що обов`язок продавця щодо належного затарювання та (або) упаковки товару встановлено диспозитивною нормою. А відтак, якщо інше не передбачено умовами договору, продавець зобов’язаний відповідно до законодавчих приписів затарювати та (або) упаковувати товар без стягнення будь-якої додаткової плати. Його витрати на тару та (або) упаковку товару включаються до ціни договору купівлі-продажу. Диспозитивний характер норми частини 1 статті 685 Цивільного кодексу України дозволяє на умовах конкретного договору встановлювати інший порядок, у тому числі й оплату витрат продавця на затарювання та (або) упакування товару.

Як становили суди попередніх інстанцій умовами договору поставки продукції сторони передбачили, що постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги, бутлі та балони покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в договорі шляхом підписання акта прийому-передачі майна, який є невід’ємною частиною даного договору, а покупець зобов’язується повертати зворотну тару в строк на умовах, передбачених даним договором (пункт 1 розділу ІІ договору).

У пункті 5 розділу ІІ договору передбачено, що повернення зворотної тари здійснюється по ретуру при завезенні продукції або за погодженням із постачальником покупцем самостійно.

Також ВС підкреслив, що пунктом 8 розділу ІІ договору сторони передбачили, що при пошкодженні, псуванні, втраті, неповерненні в строк, вказаний в даному договорі або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику заставну ціну зворотної тари із врахуванням податку на додану вартість (згідно з умовами даного договору) та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що в даній справі суди попередніх інстанцій всупереч наведеним вище нормам процесуального права не сприяли учасникам процесу в реалізації ними їхніх процесуальних прав, не використали усіх наданих суду процесуальних можливостей для вирішення справи, на дали оцінки всім аргументам відповідача, зокрема: щодо обставин передачі постачальником відповідної кількості тари, адже правовідносини сторін передбачають не постачання порожньої тари, а постачання продукції у тарі; з врахуванням положень договору про поставку продукції по ретуру, що правовідносини між сторонами тривали і після квітня 2017 року. З огляду на викладене, висновки про задоволення позовних вимог є передчасними.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції та передав справу на новий розгляд до Господарського суд міста Києва.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини: позиція ВС.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.