ВС роз’яснив, коли допускається позбавлення батьківських прав

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 243/13192/19-ц, в якій досліджував питання позбавлення батьківських прав.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Орган опіки та піклування Слов’янської міської ради, що діє в інтересах дітей, звернувся до суду із позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області року у відповідача відібрані малолітні діти, без позбавлення батьківських прав. Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Слов`янської міської ради дітям надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування. 

Відповідно до рішень Виконавчого комітету Слов’янської міської ради, малолітніх дітей влаштовано до державного закладу на повне державне утримання. Відповідно до журналу обліку відвідувань батько дітей відвідує їх постійно. Проте відповідач не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Серед документів, наданих на засідання комісії з питань захисту прав дитини, є висновок про стан здоров’я відповідача, у якому зазначено, що він перебуває на обліку у лікаря нарколога з 1991 року.

Посилаючись на викладене, позивач просив позбавити батьківських прав відповідача.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області в задоволенні позову Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради, що діє в інтересах дітей, відмовлено.  Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

ВС наголосив, що суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Також ВС зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

ВС зауважив, що під час розгляду справи, суди не погодилися з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав щодо його малолітніх дітей, оскільки у ньому не встановлено фактів, які б свідчили про те, що позбавлення відповідача батьківських прав є заходом впливу, який найкраще відповідає інтересам дітей. Вказаний висновок не містить відомостей про те, що відповідач був заслуханий органом опіки та піклування. При цьому судами враховано, що після відібрання дітей у батька він не втрачає зв`язку з ними, відвідує їх постійно у Краматорському будинку дитини «А», приносить фрукти, печиво та інше, цікавиться станом здоров`я, проводить з ними час.

Враховуючи це, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він, в силу своїх можливостей, намагається піклуватися про дітей.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли прокурор має право представляти інтереси держави в суді.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.