ЄСПЛ визнав, що використання зброї є небезпечним і держава має ефективно протидіяти цьому

Раніше «Судово-юридична газета» неодноразово розповідала про намагання різних суспільних та політичних сил лобіювати дозвіл на вільний обіг зброї в Українці.

Проте такі спроби раз за разом зазнавали фіаско.

Останній раз це відбулося в березні 2021 року, коли Верховна Рада відмовилася підтримувати навіть у першому читанні законопроект № 4335 від 06.11.2020 «Про обіг цивільної вогнепальної зброї та бойових припасів до неї».

Не останню роль зіграла позиція МВС, яке категорично виступило проти можливості надання українцям дозволів на короткоствольну зброю.

Але чи готова держава здійснити мрію українців про небезпечну іграшку та чи може вона ефективно протидіяти незаконному використанню зброї ?

Висновки, викладені у рішення справі «KOTILAINEN та інші проти Фінляндії» (заява № 62439/12) від 17 вересня 2020 року, цілком можуть стримувати державу від поспішних дій.

 Обставини справи.

23 вересня 2008 р. в одній зі шкіл Фінляндії в місті Каугайокі сталася стрілянина, в результаті якої було вбито 10 осіб. 

За декілька місяців до нападу підозрюваний отримав ліцензію на володіння зброєю у місцевому відділку поліції.

У своїй заявці він збрехав щодо своїх мотивів та підстав отримання зброї. Втім поліція не мала змоги їх перевірити. Разом з тим з липня злочинець почав звертатися за медичною допомогою у зв’язку із депресією, йому було призначене медикаментозне лікування. Про це поліції також не було відомо.

19 вересня 2008 року поліція отримала інформацію, що злочинець опублікував у інтернеті кадри, на яких він вправляється у стрільбі та позує зі зброєю. Пізніше поліцейські виявили, що в одній із соцмереж вбивця був членом спільноти, присвяченій бійні у школі Колумбайн. У коментарях до відео про цю трагедію він написав, що воно його дуже розважило. Того ж дня поліцейські отримали ордер на вилучення зброї і злочинця, але не знайшли його ані вдома, ані в училищі.

За день до нападу його допитав головний інспектор поліцейського відділку, щоб визначити, чи становить він небезпеку для суспільства. Допит тривав близько 15 хвилин, після чого інспектор вирішив, що для вилучення зброї та ліцензії на володіння нею немає підстав, і не вилучив зброю. 

Після трагедії розпочалося розслідування, у ході якого інспекторові було пред’явлено декілька обвинувачень за неналежне виконання ним своїх посадових обов’язків та вбивство з грубої необережності.

У 2011 році суди визнали інспектора винним за першим обвинуваченням, встановивши, що інтернет-публікації підозрюваного викликали занепокоєння і вимагали тимчасового вилучення зброї.

Що стосується другого обвинувачення, суди визнали, що інспектор не несе відповідальності за вбивства, оскільки він не мав жодних підстав для підозри існування реального ризику нападу в школі у формі стрілянини. 

Скарги заявників до Верховного суду були відхилені. Інспекторові винесли попередження, а вимоги про компенсацію заявникам були відхилені. Уряд створив комісію з розслідування обставин стрілянини в школі. За результатами її діяльності було підготовлено декілька рекомендацій стосовно доступності зброї, служб психічного здоров'я молоді, планування безпеки в школах та взаємодії між органами влади для запобігання подібним інцидентам.

10 фінських громадян, які є родичами дев'яти студентів та вчителя, що загинули внаслідок стрілянини, звернулися до ЄСПЛ.

На їх думку, влада не вжила заходів для запобігання трагедії та захисту життя жертв, чим порушила ст.2 Конвенції.

 Позиція ЄСПЛ

Перш за все ЄСПЛ зазначив, що відповідно до положень Конвенції держава має прямий обов’язок не лише не посягати на життя громадян, але й створити ефективну систему, яка буде гарантувати захист життя людей у межах своєї юрисдикції.

«Для того, аби притягнути державу до відповідальності за порушення цього обов’язку, необхідно встановити, що владні органи знали або мали б знати про наявність реальної та невідворотної загрози життю конкретної особи чи осіб від злочинних дій третіх осіб, а також, що ці органи не вжили заходів у межах своїх повноважень, які дозволили б уникнути такого ризику», - наголосив Суд.

На думку ЄСПЛ, національні суди належним чином оцінили докази у справі та встановили, що інформації, якою володіла поліція напередодні трагедії, було недостатньо для того, аби говорити про наявність невідворотної загрози стрілянини в училищі. Разом з тим, Суд зазначив, що необхідно провести оцінку того, наскільки доброчесно представники держави виконували свій обов’язок щодо забезпечення суспільної безпеки.

Зважаючи на зміст публікацій злочинця у інтернеті, Суд вважає, що у поліції були підстави сумніватися у тому, наскільки безпечним для суспільства є те, що він володіє зброєю. А тому ЄСПЛ пришов до наступного висновку: «Ключове питання – чи існували заходи, доступні для використання національними органами влади, застосування яких могло б нівелювати потенційну загрозу життям людей, ознаками можливого виникнення якої була поведінка злочинця. Важливим є те, чи такі заходи, яких не вжила влада, могли мати вплив на результати трагедії або зменшити нанесену шкоду».

Далі Суд встановив, що інформації, яку мала поліція, було достатньо для вилучення зброї у злочинця, але поліція цього не зробила. ЄСПЛ підкреслив, що апеляційний суд також дійшов висновку, що поліція не лише мала підстави, а й була повинна вилучити зброю, але не зробила цього. ЄСПЛ погодився, що вбивства не стали наслідком такого рішення поліцейських. Втім, наявних на той момент обставин було цілком достатньо для виникнення підозр щодо потенційної небезпеки злочинця для суспільства і подальшого вилучення зброї для нівелювання цієї небезпеки.

Таким чином, Суд зауважив, що вилучення зброї було розумним запобіжним заходом, беручи до уваги сумніви у здатності правопорушника володіти нею. Тому органи влади не виконали покладеного на них обов’язку із прояву особливої ретельності / обачливості у зв’язку із особливо високим рівнем ризику для життя, що є невід’ємним ризиком будь-якої неправомірної поведінки із залученням зброї. 

Тож ЄСПЛ констатував порушення державою своїх зобов’язань із захисту життя за статтею 2 Конвенції. 

Раніше КАС ВС пояснив, чи потрібна на довіреностях позначка про копію.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.