Проникнення у складі розбою: фізичні та юридичні критерії розуміння поняття «проникнення»

У випадках, коли при вчиненні розбою винний вилучає майно з житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу, застосовуючи при цьому погрозу насильством, небезпечним для життя чи здоров`я до особи, яка відповідно має такий доступ, використовуючи таким чином вказану особу, що діє під психічним примусом (ч. 2 ст. 40  КК), його дії слід кваліфікувати як розбій, вчинений з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187 КК), оскільки за вказаних обставин винний здійснює опосередковане проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу.

До такого висновку дійшла Об’єднана  палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 755/7958/17.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловік, маючи умисел на розбійний напад, поєднаний з проникненням до приміщення фінансової установи «Ш» з метою заволодіння грошовими коштами, проник до приміщення фінансової установи та вчинив напад на керівника відділення, погрожуючи застосуванням предмету, схожого на пістолет, тобто поєднуючи свої дії з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, при цьому наказав віддати йому всі грошові кошти.

Усвідомлюючи реальність погроз, потерпіла не стала чинити опір та передала йому грошові кошти в сумі 23 485,98 грн, що належать ТОВ «С». У подальшому він залишив місце вчинення кримінального правопорушення, викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «матеріальну шкоду на зазначену суму.

За вироком районного суду чоловіка засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, що належить йому на праві власності.

Апеляційний суд залишив вирок районного суду без змін.

У касаційній скарзі касатор просив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду дещо змінити, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 3 на ч. 2 ст. 187 КК, виключивши з обвинувачення кваліфікуючу ознаку «проникнення у інше приміщення», та призначити за цим законом більш м`яке покарання. Зазначає, що в оскаржуваних судових рішеннях встановлено, що вхід до приміщення фінансової установи «Ш», з якого були вилучені грошові кошти, в момент нападу був вільний, а тому суди неправильно кваліфікували дії його підзахисного за ч. 3 ст. 187 КК як розбій, поєднаний з проникненням у інше приміщення. 

Висновок Верховного Суду

Так, судді ВС зазначили, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність ознаки «проникнення» у складі розбою, суд після встановлення фактичних ознак складу вчиненого кримінального правопорушення повинен перевірити, як ці ознаки співвідносяться з ознаками складу злочину кримінально-правової норми, передбаченої ч. 3 ст. 187 КК.

При здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.

ВС підкреслив, що для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) та перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) та перебування в ньому.

Разом з тим, коли особа у фізичному розумінні не проникає до житла, іншого приміщення або сховища, до яких у неї немає вільного доступу, однак шляхом психічного примусу іншої особи змусила передати їй грошові кошти чи майно, які зберігалися у житлі, іншому приміщенні чи сховищі із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка має вільний доступ, то таке проникнення слід вважати опосередкованим. Зокрема, особа використовує для проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища іншу особу, що діє за наявності обставин, які виключають кримінальну протиправність діяння, а саме під впливом психічного примусу (ч. 2 ст. 40 КК із подальшим застосуванням правил ст. 39 КК), який полягає у погрозі застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я в розумінні ст. 187 КК.

Тобто особа, яка знаходиться під впливом психічного примусу і перебуваючи у зв`язку з цим в стані крайньої необхідності, використовується винним як своєрідне «знаряддя, засіб, інструмент» для безпосереднього (фізичного) проникнення у житло, інше приміщення чи сховище, що надає йому можливість незаконно заволодіти чужим майном чи грошовими коштами.  

Таким чином, у випадках, коли при вчиненні розбою винний спрямовує свої дії на заволодіння чужим майном з житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу, використовуючи погрозу застосування насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, яка відповідно має такий доступ, поведінку винного слід кваліфікувати як розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187 КК), оскільки за вказаних обставин винний здійснює опосередковане проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища, до якого немає вільного доступу, використовуючи особу, що діє за наявності обставин, які виключають протиправність діяння, а саме за наявності психічного примусу (ч. 2 ст. 40 КК), який виключає кримінальну відповідальність вказаної особи за вчинене.

Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, та правильність кваліфікації його дій за вказаною нормою кримінального закону, суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.

Незважаючи на заперечення засудженим своєї вини, вчинення розбійного нападу з проникненням у приміщення підтверджується, зокрема, показаннями у судовому засіданні потерпілої та свідка, даними, що містяться у протоколі огляду місця події, протоколах пред`явлення осіб для впізнання, протоколі перегляду відеозапису та результатами відтвореного у судовому засіданні відеозапису з камер відеоспостереження відділення «Ш» ТОВ «С», що узгоджуються між собою.

З огляду на викладене, касаційним судом установлено, що на підставі безпосередньо досліджених доказів суд першої інстанції, з висновком якого обґрунтовано погодився і апеляційний суд, вірно застосував закон України про кримінальну відповідальність та дійшов належного висновку про доведеність винуватості особи у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаного з проникненням у інше приміщення, кваліфікувавши його дії за ч. 3 ст. 187 КК, оскільки засуджений шляхом вільного доступу до певного приміщення вчинив дії, спрямовані на заволодіння чужим майном, що зберігається в місці з обмеженим доступом без фізичного входу до нього, але шляхом застосування психічного примусу до потерпілої, яка має такий доступ, передати йому грошові кошти, які зберігались у місці з обмеженим доступом, застосовуючи при цьому предмет, схожий на пістолет, тобто поєднуючи свої дії з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, тобто за вказаних обставин здійснив опосередковане проникнення до іншого приміщення.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про зловживання правом на вибір мови спілкування у процесі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.