За яких умов виключається кримінальна відповідальність за замах на умисне вбивство

Наявність в обвинувачених неконкретизованого умислу на настання будь-яких наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого під час вчинення ними розбою та одночасна відсутність прямого умислу на спричинення йому смерті виключає кримінальну відповідальність за замах на умисне вбивство. У цьому випадку скоєне кваліфікується за статтею, що передбачає відповідальність за фактично спричинені наслідки у вигляді шкоди здоров’ю потерпілого, а саме, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 642/6363/16-к.

 Обставини справи:

10 липня 2016 року дві особи, будучи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, за попередньою змовою, проникли до будинку. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном, почали заподіювати не менше 6 ударів руками, ногами по голові та іншим життєво важливих органах потерпілих з метою зламати їх волю до супротиву та змусити віддати всі належні їм кошти, а також інші матеріальні цінності. Крім того, перший з нападників заподіяв удар ножем, який він приніс з собою, у шию та плече потерпілого.

Надалі потерпілий, побоюючись за своє життя і рідних, передав нападникам наявні у нього грошові кошти у розмірі 200 грн та мобільний телефон. Потім перший нападник відкрив шафу та дістав звідти банківську карту та почав вимагати пін-код, продовжуючи наносити йому удари. Потерпілий повідомив пін-код, після чого нападник поклав вилучені речі, а саме, мобільний телефон, банківську карту, грошові кошти та почав вимагати передати йому паспорт громадянина України, який він раніше залишив на зберігання у потерпілого.

Потерпілий повідомив, що паспорт знаходиться у сараї, а тому вони втрьох попрямували на двір, де під час руху нападники продовжили заподіювати численні удари по голові потерпілого. Також перший нападник заподіяв не менше одного удару вилами в нижню частину тіла потерпілого. У сараї вони продовжили побиття.

Не знайшовши паспорт, покинули приміщення сараю, потім потерпілий під приводом необхідності прив`язати собаку зміг викликати допомогу, а в цей час нападники повернулися до будинку та продовжили заподіювати численні удари руками та ногами по голові та інших життєво важливих органах потерпілої.

Після чого залишили вказаний будинок, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Злочинними діями потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді численних ран голови, закритої черепно-мозкової травми, різаної рани грудної клітини, тупої травми живота, однак йому була вчасно надана медична допомога.

Потерпілій було заподіяно тілесні ушкодження, від яких вона 2 серпня 2016 року померла.

Вироком Ленінського районного суду Харкова від 18 лютого 2020 року першого нападника засуджено за ч. 2 ст. 121 КК (Умисне тяжке тілесне ушкодження) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років; за  ч. 4 ст. 187 КК (Розбій) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією усього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано засудженому ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 11 липня 2016 року по день ухвалення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цим же вироком його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених  ч. 2 ст. 15 п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 (Умисне вбивство), ч. 1 ст. 357 (Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження) КК, та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачувався. Другого нападника засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років; за ч. 4 ст. 187 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк  8 років 6 місяців з конфіскацією усього належного йому майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією усього належного йому майна. Як і першого нападника, за рештою обвинувачень виправдано.

Харківський апеляційний суд залишив вказаний судовий вирок у частині кваліфікації дій обвинувачених без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вказував на безпідставне перекваліфікування судом першої інстанції дій засуджених, оскільки, на його думку, нападники мали прямий умисел на заподіяння смерті потерпілим. Крім того, зазначав, що суд необґрунтовано дійшов висновку про необхідність виправдання. Також прокурор вважає, що призначене засудженим судом покарання не є достатнім для їх виправлення  та попередження нових злочинів через м`якість.

Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.

Як установив місцевий суд, нанесли удари руками по голові та інших життєво важливих органах потерпілої з метою зламати її волю до спротиву та змусити віддати всі належні їй грошові кошти й інші матеріальні цінності. Побиття потерпілої тривало незначний проміжок часу. Будь-яких знарядь чи засобів для заподіяння тілесних ушкоджень, що могло би свідчити про бажання позбавити потерпілої життя, не застосовували. Під час залишення ними будинку потерпіла була ще жива, що бачили та усвідомлювали засуджені, та у випадку наявності у них умислу на вбивство не мали жодних перешкод довести злочин до кінця. Було встановлено, що смерть потерпілої настала після тривалого лікування у лікарні від закритої черепно-мозкової травми та її ускладнення, а саме набряку головного мозку. Тому кваліфікацію вчиненого діяння в частині нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілій, внаслідок яких настала смерть останньої, за ч. 2 ст. 121 КК, колегія суддів вважає правильною.

Крім того, в ході таких протиправних дій нападники завдали одного удару вилами в ногу потерпілого, при цьому вимагаючи від нього передати паспорт громадянина України на його ім’я, який потерпілий утримував у себе. Не знайшовши в будинку матеріальних цінностей, крім грошових коштів у сумі 200 грн та мобільного телефону, нападники залишили місце вчинення злочину з викраденим. Таким чином, виконавши всі дії, які засуджені вважали за потрібне, вони припинили свій напад.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.