Верховний Суд висловився про презумпцію спільності права власності подружжя на майно

Презумпція спільності права власності подружжя на майно може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який спростовує.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/31846/14.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва звернувся до суду з поданням про визначення частики майна в спільній сумісній власності.

Ухвалою суду першої інстанції подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва задоволено. Визначено частку боржника у розмірі Ѕ частини квартири, що належить на праві спільної сумісної власності

Ухвала мотивована тим, що боржник має заборгованість та наявного у неї майна недостатньо для погашення заборгованості у повному обсязі, у зв’язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість вимог приватного виконавця щодо визначення належної боржнику частки у спільному майні подружжя для подальшого погашення вказаної заборгованості.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення містить і стаття 368 ЦК України.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який спростовує.

ВС зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що квартира є об’єктом особистої власності чоловіка, отже дружина не володіє часткою у цій квартирі, тому подання приватного виконавця не підлягає задоволенню, не заслуговує на увагу, оскільки діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, набуте ними у період шлюбу, і ця презумпція не спростована у цій справі ні боржницею, ні її чоловіком, який залучений до розгляду справи у якості заінтересованої особи.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.