Чи зобов’язаний член КДКА подавати щорічну декларацію

Закон України «Про запобігання корупції» прямо і чітко не визначає члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури як суб`єкта Закону України «Про запобігання корупції», а отже, і не може встановлювати для нього додаткових обов`язків у вигляді подання декларації.

На цьому наголосив Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 640/16390/21.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якій просив суд:

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо визначення його, як суб`єкта декларування згідно із статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції», а саме особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо направлення позивачу повідомлення;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції;

- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо зобов’язання позивача подати декларацію особи, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про те, що дії Національного агентства з питань корупції щодо визначення позивача як суб’єкта декларування, а саме особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повідомлення його про неподання декларації за 2020 рік та те, що позивач повинен подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», є протиправними, оскільки вказані дії відповідача порушують законодавчі засади діяльності адвокатури, а вимоги, зазначені в повідомленні, свідчать про намагання Національного агентства з питань запобігання корупції протиправно втрутитись в роботу члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та у позаправовий спосіб незаконно примусити адвоката, який здійснює адвокатську діяльність, подавати декларації відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Так, розглядаючи справу, суд зазначив, що відповідно до Єдиного державного реєстру адвокатів позивач має статус адвоката, що підтверджується посвідченням, виданим Радою адвокатів міста Києва.

Також суд підкреслив: адвокатура, як незалежний інститут громадянського суспільства, є спеціально уповноваженим недержавним професійним правозахисним інститутом, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги, зокрема, при вирішенні справ у судах чи інших державних органах. 

При цьому діяльність адвокатури не пов`язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а оскільки адвокатська діяльність є незалежною, державні органи не можуть втручатись в її роботу.

Як встановлено судом, на розгляді Верховної Ради знаходиться проект Закону про внесення змін до частини п`ятої статті 45 Закону «Про запобігання корупції» щодо усунення невизначеності обов`язків членів органів адвокатського самоврядування стосовно заповнення та подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Внесення вказаних змін зумовлено тим, що наведене формулювання положень підпункту «в» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» щодо визначення кола суб`єктів, на яких поширюється дія Закону, спрямоване на невизначене коло осіб, які не займають посад в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування.

Такі особи, у відповідності до абзацу 2 частини 3 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», подають в установленому цим Законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік у разі входження до складу конкурсної або дисциплінарної комісії, утвореної відповідно до законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», цього та інших законів України, Громадської ради доброчесності, утвореної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», - протягом десяти календарних днів після входження (включення, залучення, обрання, призначення) до складу відповідної комісії, Громадської ради доброчесності.

Однак суд нагадав, що у рішенні від 06.06.2019 р. № 3-р/2019 Конституційний Суд дійшов висновку, що покладення на особу, яка не уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обов`язку декларування відповідно до вимог закону «може розглядатися як втручання у приватне (особисте) та сімейне життя цієї особи, а тому таке втручання має здійснюватися з дотриманням вимог Конституції, що має найвищу юридичну силу».

Крім того, Конституційний Суд у своєму рішенні від 06.06.2019 р. № 3-р/2019 зауважив, що юридичні конструкції норм права (дефініції, диспозиції), які не дають змоги їхнім адресатам - фізичним особам, що провадять діяльність, пов`язану із запобіганням, протидією корупції, чітко з`ясовувати свої обов`язки щодо подання декларації, повною мірою визначати свою поведінку та передбачати наслідки своїх дій, в окремих випадках можуть призвести до довільного тлумачення положень законів органами державної влади. А це вже може спричинити сваволю в притягненні фізичних осіб до юридичної відповідальності, зумовити настання для них інших негативних правових наслідків. Відтак, зміст підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 3 та абзацу 2 частини третьої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції»  не відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки не дає змогу невизначеним адресатам цих норм з достатньою точністю з`ясовувати свої обов`язки щодо подання декларації.

Як встановлено судом, підставою для направлення позивачеві повідомлення про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стало те, що позивач є членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. З аналізу вказаних положень  Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»  вбачається, що КДКА є органом адвокатського самоврядування, яка створена з іншою метою, ніж органи державної влади, державного управління та органи місцевого самоврядування, оскільки КДКА та її дисциплінарна палата не уповноважені Законом на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. 

Разом з тим, КДКА відповідно до статей 46, 50 Закону № 5076-V є виборним органом адвокатського самоврядування, члени палат обираються на строк п`ять років з числа діючих адвокатів і не є співробітниками КДКА, тобто не перебувають у трудових відносинах з КДКА і не отримують заробітної плати.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 06.06.2019 № 3-р/2019, станом на момент розгляду цієї справи, на переконання суду, редакція підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» прямо і чітко не визначає позивача як суб`єкта Закону України «Про запобігання корупції», а отже, і не може встановлювати для нього додаткових обов`язків у вигляді подання декларації, що у свою чергу свідчить про протиправність дій відповідача щодо визначення позивача як суб`єкта декларування згідно із статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції», а саме, особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Разом з тим суд наголосив, що наявність чи відсутність тих чи інших обставин, які, на думку відповідача, свідчать про наявність корупційних ризиків, а також важливість здійснюваної органами адвокатського самоврядування діяльності не дозволяють віднести позивача до суб`єктів декларування, оскільки виключно законом може бути віднесено позивача до таких суб`єктів.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, з огляду на те, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи відсутність з боку позивача будь-яких порушень, які зазначені у оскаржуваному повідомленні, суд дійшов висновку про протиправність дій Національного агентства з питань запобігання корупції щодо визначення позивача як суб`єкта декларування згідно зі статтею 3 Закону України «Про запобігання корупції», а саме особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також про протиправність повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.05.2021.

Враховуючи обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив позов повністю.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що вирішують суди, якщо заклад освіти допустив менше 80% вакцинованого персоналу до роботи.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.