Визнання висновку експерта недопустимим доказом: позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду розглянув справу № 712/11485/15-к, в якій досліджував питання визнання висновку експерта недопустимим доказом.

Обставини справи

За вироком суду громадянку України засуджено за неналежне виконання нею, як службовою особою, своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремої юридичної особи.

За ухвалою Черкаського апеляційного суду вирок суду першої інстанції скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримати.

Висновок Верховного Суду

Так, за вироком суду першої інстанції особу засуджено за службову недбалість, якою юридичній особі – ОСББ «Х» завдано істотної шкоди в розмірі 71 750 грн.

За змістом ч. 1 ст. 367 КК України службова недбалість - це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Згідно з приміткою до ст. 364 КК України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365,  365-2, 367 цього Кодексу вважається така шкода, яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, завдання істотної шкоди є обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

Перевіряючи в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою сторони захисту, апеляційний суд провів часткове судове слідство, дослідивши насамперед докази на підтвердження заподіяння злочином істотної шкоди, а саме висновок судової будівельно-технічної експертизи від 16 квітня 2014 року № 1121/13-23, 625/14-23, та прослухав звукозапис судового засідання, в якому була допитана експерт.

ВС зазначив, що у результаті дослідження цих доказів суд апеляційної інстанції встановив порушення порядку проведення вказаної експертизи та непроведення повного експертного дослідження.

Зокрема, експерт при наданні пояснень вказала про наявність у висновку експертизи технічних та арифметичних невідповідностей. Крім того, зазначила, що об`єкти, що підлягали дослідженню при проведенні експертизи, показував їй не замовник, а інша особа (особа, за заявою якої порушено кримінальне провадження стосовно засудженого). Дослідження капітального ремонту вона робила в тих підвальних приміщеннях, які їй було пред'явлено, а саме, розташованих вздовж вул. Хрещатик, і не робила таких досліджень у підвальних приміщеннях, які розташовані вздовж вул. Смілянської, що підтверджується і висновком судової будівельно-технічної експертизи.

ВС підкреслив, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що експерт, не провівши експертного дослідження всього об`єкту капітального ремонту, а дослідивши лише частину об`єкту, грубо порушила п. 1 ч. 5 ст. 69 КПК України, внаслідок чого відповідно до вимог ст. 89 КПК України визнав висновок експерта  недопустимим доказом.

За таких обставин апеляційний суд установив, що настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам ОСББ«Х» внаслідок дій (бездіяльності) особи стороною обвинувачення не доведено.

З огляду на те, що з моменту проведення водовідведення в будинку «Х»(жовтень- грудень 2009 року) сплинув значний час, а судовою будівельно-технічною експертизою ще у 2014 році фактично встановлено аварійний стан будинку, проведення повторної експертизи на теперішій час є недоцільним.

Таким чином, установивши, що в матеріалах провадження відсутні належні, допустимі й достатні докази вчинення злочину обвинуваченою і вичерпані можливості їх отримати, що відповідно до ст. 417 КПК України є підставою для скасування обвинувального вироку і закриття кримінального провадження, апеляційний суд закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

ВС зазначив, що доводи в касаційній скарзі прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України та невідповідність правовій позиції Верховного Суду щодо необхідності у цьому випадку повторного дослідження та надання оцінки всім доказам у справі є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд, установивши відсутність істотної шкоди як обов`язкової ознаки об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про недоцільність дослідження інших доказів (показань свідків, договорів, актів, довідок, розрахунків виконаних робіт), які  доводили винуватість обвинуваченої лише в сукупності з висновком проведеної експертизи щодо розміру шкоди.

Отже, з матеріалів провадження вбачається, що ухвала суду апеляційної інстанцій є законною, обґрунтованою й вмотивованою, містить належні, достатні мотиви й підстави її ухвалення, а доводи прокурора в касаційній скарзі про істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.

Верховний Суд залишив увалу апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився про спадкування кредитних зобов’язань.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.