За яких обставин є можливим повторне дослідження доказів: ККС назвав дві умови

Касаційний кримінальний суд у справі № 606/1855/16-к висловив свою думку щодо повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження.

Позиція ККС з цього приводу полягає в такому.

Частиною 3 ст. 404 КПК України встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визначає обов`язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які також можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.

При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження.

Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати від 16 жовтня 2019 року (провадження № 13-43 кс 19), під час апеляційного провадження повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.

Обставини справи

Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 23 червня 2021 року, особу засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та врахованих при доведенні винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, належним чином умотивувавши свої висновки.

За змістом касаційної скарги засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, а кримінальне провадження - закрити. Свої вимоги засуджений мотивував тим, що суд першої інстанції:

- не звернув достатньої уваги на суперечності між показаннями засудженого, свідка та іншими свідками щодо обставин події;

- необґрунтовано визнав його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні докази його винуватості;

- ухвалив вирок, який не відповідає вимогам КПК України.

Крім того, засуджений посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, не перевірив належним чином та не спростував доводів апеляційних скарг і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Але з висновками суду апеляційної інстанції погодилася і колегія суддів касаційного кримінального суду.

Також ВП ВС визначила юрисдикцію у спорах про оскарження рішень ВККС у справах про доступ до публічної інформації.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber  та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.