Верховний Суд пояснив, чи має мати платити аліменти, якщо відмовилася від дитини у пологовому будинку

Відмова матері від дитини у пологовому будинку, невиконання обов'язку по її утриманню є підставою для стягнення аліментів на користь дитини, а також і відшкодування завданої їй моральної шкоди. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 2-3897/10 за позовом однієї особи до іншої про стягнення аліментів на утримання дитини-інваліда, відшкодування моральної шкоди.

Обставини справи

Особа звернулася до суду із позовом до іншої про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини. Ухвалою Суворовського районного суду Одеси позов залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) 2004 року.

11 травня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Суворовського районного суду Одеси скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Суворовського районного суду Одеси позов у частині вимог про позбавлення батьківських прав залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.

Остаточно сформулювавши у листопаді 2018 року позовні вимоги, просив суд стягнути із жінки аліменти на утримання дитини-інваліда у твердій грошовій сумі в розмірі 13 750 грн щомісячно із часу пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття, а також на відшкодування моральної шкоди, завданої дитині-інваліду, стягнути із відповідача 960 501 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, залишивши сина в пологовому будинку, не займалася його вихованням, не цікавилася життям, не брала участі в матеріальному забезпеченні, через що її було позбавлено батьківських прав. Син народився із вродженими вадами здоров`я, є інвалідом з дитинства, а отже потребує постійного догляду та піклування, забезпечення спеціальним медичним доглядом і лікуванням, необхідністю придбавати коштовні медичні препарати та обладнання, що призводить до витрат на дитину в сумі понад 10 000 грн на місяць. Внаслідок цього позивач змушений весь час доглядати дитину, що позбавляє його можливості працювати та утримувати свого сина. Відповідач ухиляється від сплати аліментів, тоді як має значні статки, оскільки придбаває коштовне майно, має грошові кошти від продажу нерухомого майна, відпочиває за кордоном.

Також зазначав, що в результаті протиправної поведінки відповідача малолітній дитині була завдана моральна шкода, яка полягає у тривалих душевних хвилюваннях, викликаних порушенням його прав, та розмір якої він оцінює у 960 501 грн.

Рішенням Суворовського районного суду Одеси від 4 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму, а з моменту народження в неї дочки від іншого шлюбу – 30 %; відмовив у позові про відшкодування моральної шкоди, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами СК України.

Одеський апеляційний суд скасував рішення суду та частково задовольнив позов: стягнув із матері на користь батька аліменти в розмірі 5 тис. грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, із 12 травня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття стягнув моральну шкоду.

У квітні 2020 року відповідач  подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 13 березня 2020 року скасувати, залишивши в силі рішення Суворовського районного суду Одеси та додаткове рішення цього ж суду.

Верховний Суд змінив мотивувальну та резолютивну частини постанови апеляційного суду з огляду на таке. Суд вказав, що аналіз статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України можуть субсидіарно застосовуватися для регулювання сімейних відносин.

Компенсація моральної шкоди має відбуватися в будь-якому випадку її спричинення – право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Обмеження права учасників сімейних відносин на відшкодування моральної шкоди лише випадками, передбаченими пунктом шостим частини другої статті 18 СК України, істотно звужує їхнє право на захист. Усвідомлення факту, що рідна мати залишила сина та відмовилась від нього, завдає йому душевних страждань, які ще більш загострюються на фоні наявних у дитини захворювань. Апеляційний суд правильно вважав доведеним факт завдання моральної шкоди дитині, проте з урахуванням вимог розумності й справедливості Верховний Суд зменшив розмір моральної шкоди.

Щодо вимог про стягнення аліментів, то Верховний Суд зазначав, що судовий процес тривав із травня 2010 року, тобто майже 10 років, первісно звертаючись до суду, позивач просив визначити розмір аліментів у сумі 2 тис. грн щомісячно. У червні 2010 року районний суд залишив позов батька без розгляду, однак до березня 2017 року, тобто протягом майже 7 років, позивач не цікавився розглядом справи. Вказані обставини мають істотне значення для справи. Позивач неодноразово збільшував розмір вимог про стягнення аліментів, у касаційному порядку визначений апеляційним судом розмір аліментів не оскаржував. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких такий платник аліментів не довів джерело походження коштів для їх оплати. Апеляційний суд при визначенні розміру доходу відповідача врахував кошти, отримані нею від продажу квартири. Водночас згідно з висновком, викладеним у постанові об’єднаної палати КЦС ВС від 25 січня 2021 року у справі № 758/10761/13-ц, виручення боржником грошових коштів від продажу нерухомого майна, в обмін на передачу покупцю права власності на зазначене нерухоме майно, не має наслідком отримання доходу платником аліментів. Апеляційний суд правильно врахував стан здоров’я та матеріальне становище дитини, загальне матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів іншої дитини, нерухомого майна та грошових коштів.

Тому Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду змінено, стягнуто з матері аліменти на утримання малолітнього сина: за період із 12 травня 2010 року до 2 квітня 2017 року в розмірі 2 тис. грн щомісячно, із 3 квітня 2017 року до досягнення дитиною повноліття – в розмірі 5 тис. грн щомісячно, а також стягнено з неї 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої дитині; в решті постанову апеляційного суду залишено без змін.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.