Право жителя территориальной общины на обжалование в административный суд решения органа местного самоуправления о распоряжении имуществом: позиция Верховного Суда

Верховный Суд рассмотрел в порядке административное дело по иску физических лиц к поселковому совету, третье лицо: областной совет, о признании противоправным и отмене решения поселкового совета о передаче водолечебного и термального комплексов областному совету для дальнейшего использования коммунальным предприятием.

Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у задоволені позову відмовлено, оскільки суди дійшли висновку, що спірне рішення ніяким чином не впливає на права чи обов`язки позивачів, не спричиняє негативних наслідків на можливість реалізації прав чи законних інтересів позивачів майнового, екологічного чи будь-якого іншого характеру.

Однак, Верховний Суд не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій, частково задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд на підставі аналізу положень статті 55 Конституції України, статей 2, 4, 5 та 160 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням судової практики Верховного Суду зробив висновок, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд також врахував, що поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного порушеного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача (ефективний захист).

У цій справі в обґрунтування порушення своїх прав та законних інтересів позивачами зазначено, що таке порушення має місце у зв`язку з тим, що внаслідок прийняття селищною радою спірного рішення може бути заподіяно шкоди економічному добробуту територіальної громади, жителями якої є позивачі, оскільки передача об`єкта призведе до зменшення доходів місцевого бюджету з огляду на перехід об`єктів до відання обласної ради, а також може бути завдано шкоди іншим інтересам громади, що виражається в обмеженні доступу жителів до послуг, що надаються санаторно-курортним закладом, порушені трудових прав тощо. До того ж позивачі стверджували, що спірне рішення було прийняте без урахування думки жителів громади, зокрема, без проведення громадських слухань та, як наслідок, без надання можливості висловити представникам громади свої заперечення.

З огляду на таке обґрунтування та виходячи з положень пункту 30 частини першої статті 26 та статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Суд дійшов висновку, що спірне рішення селищної ради про передачу майна має конкретно виражені правові наслідки для територіальної громади та її жителів, пов`язані з переходом права власності на відповідні об`єкти санаторно-лікувального комплексу, а тому, у разі підтвердження неправомірності прийняття селищною радою такого рішення, права та інтереси територіальної громади мають бути захищені судом.

Верховний Суд також врахував Рекомендацію № R(87)16 Комітету міністрів Ради Європи щодо адміністративних процедур, які зачіпають велику кількість осіб (прийнято Комітетом міністрів 17 вересня 1987 року; Recommendation № R(87)16 of the Committee of ministers to member states on administrative procedures affecting a large number of persons), що визначає такі принципи прийняття адміністративних актів, що мають вплив на велику кількість осіб, зокрема:

- пропозиція прийняття відповідного акта повинна бути донесена до зацікавлених осіб у доступній та відкритій формі і таким чином, щоб це забезпечувало поінформованість зацікавлених осіб про можливий вплив від прийняття акта на їх права, свободи та інтереси;

- беручи до уваги об`єкт та наслідки пропонованого адміністративного акта, статус або кількість зацікавлених осіб, компетентний орган може прийняти рішення про те, що процедура участі триватиме за однією або кількома з таких форм: a) письмові спостереження; b) приватні чи публічні слухання; c) представництво в дорадчому органі компетентного органу;

- адміністративний акт повинен бути доведений до відома громадськості та відповідне повідомлення повинно містити інформацію про основні висновки, що випливають із процедури прийняття акта; мотиви прийняття адміністративного акта; інформацію про способи заперечення проти прийняття адміністративного акта та строк, протягом якого вони повинні бути використаним.

Крім того, Рекомендація № R(87)16 визначає, що адміністративний акт, що має вплив на велику кількість осіб, повинен обов`язково підлягати судовому контролю, який здійснюється з належним урахуванням прав та інтересів зацікавлених осіб, зокрема, шляхом забезпечення участі представників таких осіб у судовому розгляді справи, її апеляційному перегляді, та повідомленням про розгляд справи шляхом публічного оголошення.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого кожна сільська, селищна та міська рада є підзвітною, підконтрольною та відповідальною перед територіальною громадою (її владні повноваження є вторинними, оскільки походять від влади народу - жителів відповідної територіальної громади, які обрали відповідні представницькі органи); під час прийняття будь-яких рішень орган місцевого самоврядування має керуватися та діяти, головним чином, в інтересах жителів територіальної громади, а тому прийняття рішення всупереч інтересам громади та вимог законодавства може бути підставою для його оскарження будь-яким жителем відповідної територіальної громади до адміністративного суду; органи місцевого самоврядування, гарантуючи, у першу чергу, дотримання принципів законності та транспарентності (прозорості) у своїй діяльності, повинні бути зацікавленими у тому, щоб підтримувати ініціативу щодо здійснення контролю за їх діяльність з боку адміністративного суду, збільшуючи довіру до своєї діяльності та прийнятих рішень.

Постанова Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі №140/13065/21 (адміністративне провадження № К/990/25373/22).

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua, на Twitter, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.