Не достиг мобилизационного возраста, но был мобилизован – административный суд решил, что действия ТЦК были правомерными

Действия ТЦК по мобилизации лица, не достигшего мобилизационного возраста, правомерны, если оно было отнесено к категории военнообязанных. Так, если мужчина был в свое время освобожден от призыва на срочную военную службу по основаниям признания по состоянию здоровья непригодным в мирное время, то это автоматически привело к взятию его на военный учет военнообязанных.

Это подчеркнул судья Ивано-Франковского окружного административного суда в решении от 28 июня 2024 года по делу №300/1914/24.

По этому делу мужчина обратился с административным иском к ТЦК о признании противоправными действий по его мобилизации как лица, не достигшего 27-летнего возраста, обязательства отменить решение о мобилизации и признать противоправным постановление ВЛК.

Следует отметить, что правоотношения по этому делу имели место в январе 2024 года, до того, как 4 апреля 2024 вступил в силу закон о снижении мобилизационного возраста с 27 лет до 25. Впрочем, соответствующие ситуации с мобилизацией могут иметь место (и имеют) в отношении лиц, не достигших 25 лет, о чем ранее уже писала «Судебно-юридическая газета». Напомним, что в Верховной Раде на этот счет зарегистрирован законопроект 11379 относительно установления запрета на мобилизацию мужчин до 25 лет.

Історія справи

Отже, чоловік вказував, що у листопаді 2021 року за рішенням військово-лікарської комісії він був визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у військовий час, та підлягав повторному медичному огляду 9.11.2026.

25 січня 2024 року його зупинили працівники ТЦК і йому довелося прослідувати з ними. Після прибуття до ТЦК позивач, його слів, «частково пройшов» ВЛК. Як вказує в позові чоловік, повістку на уточнення облікових даних та на проходження ВЛК вручено не було.

На момент мобілізації позивач не досягнув 27 річного віку, а відтак, на його переконання міг бути призваний на військову службу лише за наявності письмової добровільної згоди на мобілізацію або підписанням контракту. Позивач станом на 25.01.2024 не проходив військову службу та не здобув військово-облікової спеціальності.

Позиція ТЦК

Зі свого боку, представник ТЦК вказав суду на наступні обставини.

Чоловік 9.11.2021 позаштатною постійно діючою ВЛК визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та переданий на військовий облік військовозобов`язаних на підставі Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», зарахований у запас.

Разом з тим, позивач є військовозобов`язаним, перебуває у запасі, не заброньований у встановленому порядку на період мобілізації і у останнього відсутнє право на відстрочку, а тому підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

Обґрунтовуючи правомірність залучення позивача на військову службу під час мобілізації, як особу, котра не досягла 27 річного віку, то ТЦК акцентує увагу суду на наступному.

Частиною 1 статті 15 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакції на день підготовки відзиву на позов, визначено, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 статті 39 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Військовослужбовцем у позовній заяві зазначено, що останньому видано тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Положенням про ТЦК №154 передбачено, що керівник ТЦК присвоює військове звання «солдат (матрос) запасу» одночасно з прийняттям на військовий облік особам, які не проходили військової служби.

Аналогічна норма містилась в абзаці 13 пункту 13 постанови КМУ «Про затвердження Положення про військові комісаріати» від 3.06.2013 за №389, яка було чинним на момент прийняття позивача на військовий облік військовозобов`язаного. У зв`язку з вказаним доводи позивача про те, що останній не підлягає мобілізації, оскільки не досягнув 27-річного віку, на переконання відповідача, є необґрунтованими.

Також представник ТЦК вказує на те, що оскаржуваний позивачем наказ, в частині призову по мобілізації, є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який вичерпав свою правовому дію після реалізації. В цьому випадку після мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. В той час, після реалізації оскаржуваного рішення, виникли нові правовідносини з приводу проходження позивачем військової служби.

Позиція адвоката

Адвокат із посиланням на статті 15, 37 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» вказував, що громадяни України як і позивача, котрі перебувають на військовому обліку призовників, можуть бути прийняті на військову службу у добровільному порядку за контрактом, і аж ніяк не в порядку мобілізації в статусі військовозобов`язаного, оскільки на час введення воєнного стану залучення на військову службу призовників призупинено. Аналогічна норма міститься в пункті 66 постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.05.2024 за №560, у відповідності до якої не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, до досягнення 25-річного віку, які пройшли базову військову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» чи базову військову службу.

Представник позивача стверджує, що позивач не здобув базової загальновійськової підготовки чи фахової підготовки. У військовому квитку позивача відсутній запис про проходження військової служби та/або здобуття військово-облікової спеціальності.

Що вирішив суд

Суд встановив наступні обставини.

Згідно пояснень начальника мобілізаційного відділення ТЦК, 25 січня 2024 року працівниками органів Національної поліції зупинено авто, у якому перебував позивач.

Представники ТЦК запропонували останньому прибути до приміщення ТЦК для уточнення військово-облікових даних, оскільки громадянин протягом 2022-2024 по місцю перебування на військовому обліку не з`являвся, на що останнім надано згоду. Прибувши до ТЦК , за наслідками уточнення військово-облікових даних та встановлено, що громадянин відповідно до бази АІС «ОБЕРІГ» є військовозобов`язаним з 09.11.2021.

Як свідчить зміст витягу із наказу начальника ТЦК від 25.01.2024, солдата направлено для проходження військової служби по мобілізації.

Адвокат звертався до ТЦК з адвокатськими запитами, в яких просив надати документи з особової справи позивача та повідомити про правові підстави мобілізації останнього, як громадянина України, котрий не досяг 27 років.

Згодом, 21 лютого 2024 року, адвокат звернувся до ТЦК та Міністерства оборони України зі скаргою, у якій просив притягнути до відповідальності працівників ТЦК , які 25.01.2024 незаконно затримали, примусово доставили позивача до ТЦК, де протиправно направили на проходження ВЛК та мобілізували останнього у військову частину. Вимагав звільнити позивача з військової служби як незаконно мобілізованого.

Військова частина повідомила про те, що правовою підставою проходження військової служби позивачем є Закон «Про військовий обов`язок та військову службу» та Указ Президента «Про загальну мобілізацію».

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

За змістом частини 9 статті 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

• допризовникиособи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
• призовникиособи, приписані до призовних дільниць;
• військовослужбовці- особи, які проходять військову службу;
• військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
• резервістиособи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До видів військової служби, згідно із частиною шостою статті 2 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», відноситься військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу.

За змістом частини 1 статті 18 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», від призову на строкову військову службу звільняються громадяни України, які, зокрема, визнані особами з інвалідністю або за станом здоров`я непридатними до військової служби в мирний час.

Згідно з положеннями статті 27 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу», у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Запас військовозобов`язаних поділяється на першу і другу категорії.

До запасу першої категорії належать військовозобов`язані, які проходили військову службу та здобули під час її проходження військово-облікову спеціальність.

До запасу другої категорії належать військовозобов`язані, які не здобули військово-облікової спеціальності під час проходження військової служби або не проходили військової служби.

Згідно зі статтею 18-1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» під час дії воєнного стану призов на строкову військову службу не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Судом встановлено, що позивач 9.11.2021 медичною комісією визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час і переданий на облік військовозобов`язаних, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного, у якому проставлений відповідний відтиск штампу печатки про взяття на облік і відомостями, які містяться у військовому квитку позивача.

З 24.01.2022 (фактично по 24.01.2024) позивач перебував на військовому обліку, згідно відтиску штампу печатки, яка міститься в графі 13 військового тимчасового посвідчення військовозобов`язаного.

25.01.2024 був взятий і в той же день знятий , про що внесено записи в розділ VІ «Відмітки про військовий облік» військового квитка, а з 26.01.2024 зарахований за призовом під час мобілізації на особливий період до списиків особового складу ВЧ.

Таким чином, на момент призову на військову службу під час мобілізації, позивач у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» мав статус військовозобов`язаного, оскільки з 24.01.2022 по 24.01.2024 фактично перебував на військовому обліку, а з 25.01.2024 на такому ж обліку у відповідача.

Звільнення з 9.11.2021 на підставі частини 1 статті 18 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» від призову на строкову військову службу як особа, яка визнана за станом здоров`я непридатною до військової служби в мирний час, автоматично із вказаної календарної дати, в силу вимог пункту 2 частини 1 статті 37 коментованого Закону, призвело до взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних.

Відтак, дії ТЦК щодо мобілізації позивача, як особи котра не досягла 27 річного віку, є правомірними, оскільки вчинені відповідачем дії відносно позивача стосуються його статусу військовозобов`язаного, а не призовника.

Стосовно питань до проходження ВЛК, то тут суд зауважив, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Суд зауважив, що позивачем не надано жодного обґрунтування доводів щодо неналежного проведення медичного огляду, не зазначено, в чому проявилась така неналежність. Наявними у справі доказами не підтверджено незастосування методу індивідуальної оцінки придатності до військової служби, порушення процедури проведення медичного огляду, що призвело до неправомірного висновку щодо стану здоров`я позивача та придатності до військової служби.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що постанова ВЛК, оформлена довідкою, є протиправною за процедурою її прийняття.

У разі наявності сумніву щодо правильності висновку військово-лікарської про визнання придатним до військової служби у воєнний час, позивач мав право звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку.

Також у разі погіршення стану здоров`я під час проходження військової служби позивач мав право звернутися за підпорядкуванням до командира військової частини для направлення на проведення медичного огляду ВЛК.

У матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду висновку ВЛК, та проведення повторного медичного огляду щодо придатності до військової служби.

Окремо суд вказав, що позивач не надав суду доказів про застосування, під час проведення оповіщення, до останнього фізичної сили, «залякувань кримінальною відповідальністю», «тиску» і «погроз» з боку працівників ТЦК.

Крім того суд звертає увагу, що пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Серед таких підстав відсутнє скасування наказу про призов особи на військову службу.

«Також слід звернути увагу на те, що визнання протиправними дій чи рішень ТЦК , які стосуються мобілізації позивача, не відновлять порушених прав останнього, оскільки наслідком такого способу захисту прав позивача не може бути звільнення позивача з військової служби.

Правовідносин між позивачем та відповідачем, пов`язані з мобілізацією, завершилися прийняттям наказу про призов по мобілізації та направлення позивача у розпорядження командира Військової частини» - вказав суд.

Таким чином, направлення позивача у розпорядження командира Військової частини свідчить про реалізацію такого наказу та виникнення нових правовідносин між позивачем та військовою частиною, які стосуються не мобілізації, а проходження військової служби.

Крім того, адмінсуд вказав, що не підлягають до застосуванню припис пункту 66 постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16.05.2024 за №560, так як останні введені в дію 18.05.2024, тобто після виникнення спірних правовідносин, вчинення дій і прийняття рішень, які є предметом оскарження у даній справі.

Відтак, суд відмовив чоловіку у задоволенні позову до ТЦК.

Автор: Наталя Мамченко 

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.