В УПК предлагают внести изменения о возврате временно изъятого имущества и сроке ареста имущества

Как ранее писала «Судебно-юридическая газета», в Верховной Раде 24 января зарегистрирован законопроект 12439 о внесении изменений в Уголовный процессуальный кодекс по усовершенствованию гарантий защиты субъектов хозяйствования при осуществлении уголовного производства.

Среди прочего, конкретизируются основания прекращения временного изъятия имущества и возврат временно изъятого имущества; дополняется перечень документов, которые должны быть добавлены к ходатайству об аресте имущества, в частности документы, подтверждающие предоставление или отправку копии ходатайства об аресте подозреваемому, обвиняемому, другому владельцу или владельцу имущества или его защитнику и т.п.; закрепляется, что неприбытие следователя, дознавателя, прокурора в судебное заседание без уважительных причин является основанием для отказа в удовлетворении ходатайства об аресте имущества; дополняются положения о сроке действия определения об аресте имущества, продлении срока, отмене ареста имущества; дополняется перечень определений следственного судьи, которые могут быть обжалованы в ходе досудебного расследования, в частности, об отказе в отмене ареста имущества; устанавливается четкий срок возврата имущества после отмены ареста и т. д.

Так, статтю 98 КПК пропонується доповнити нормою про те, що про визнання матеріального об’єкта речовим доказом слідчий, дізнавач, прокурор виносять постанову.

Постанова виноситься не пізніше звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів. Якщо для визнання матеріальних об’єктів речовими доказами потрібно призначення експертизи, постанова має бути винесена не пізніше наступного робочого дня після отримання слідчим, дізнавачем, прокурором висновку експерта.

У статті 160 КПК (клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів) встановлюється, що у клопотанні зазначаються обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, неможливо отримати у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до ч. 2 статті 93 КПК.

До клопотання додаються копії матеріалів, якими сторона кримінального провадження, потерпілий, його представник чи законний представник обґрунтовує доводи клопотання.

В статті 165 КПК пропонується передбачити, що слідчий, дізнавач, прокурор, який пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів шляхом їх вилучення, за результатами доступу складає протокол, до якого додають опис вилучених речей та оригіналів або копій документів і залишає володільцю копії протоколу та опису речей і документів, оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали.

Виконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів шляхом їх вилучення, отриманої потерпілим, його представником чи законним представником забезпечується слідчим, дізнавачем, прокурором за обов’язкової участі потерпілого, його представника чи законного представника.

Захисник, який пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів шляхом вилучення копій документів, за результатами доступу складає протокол, до якого додає опис вилучених копій документів і залишає володільцю копії протоколу та опису документів, які були вилучені на виконання ухвали. Під час вилучення речей і документів можуть бути застосовані технічні засоби фіксації процесуальної дії.

В статті 169 КПК, яка регулюватиме, крім припинення тимчасового вилучення майна, також і повернення тимчасово вилученого майна передбачається, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:

1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;

2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;

3) за постановою прокурора – у випадку, передбаченому ч. 5 статті 171 КПК, – протягом 48 годин після закінчення строків, передбачених ч. 5 статті 171 КПК;

3-1 ) за ухвалою слідчого судді чи суду – у випадку, передбаченому ч. 6 статті 173 КПК;

4) за ухвалою слідчого судді чи суду – у разі скасування арешту майна;

5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

У статті 170 КПК пропонується передбачити, що арешт майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує достатньо підстав вважати, що воно є речовим доказом, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, інших визначених законом осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З метою збереження майна, на яке накладено арешт, власник або законний володілець такого майна, має право звернутися до дізнавача, слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду з клопотанням про передачу майна на відповідальне зберігання без права відчуження такого майна.

Крім того, пропонується встановити, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження щодо юридичної особи чи її майна слідчим суддею, судом враховується необхідність забезпечення подальшої можливості сплати заробітної плати та обов’язкових платежів до бюджету.

В статті 171 передбачається, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільний позивач. Копія клопотання про арешт майна одночасно з його направленням слідчому судді, суду надається до початку судового розгляду підозрюваному, обвинуваченому, іншому власнику чи володільцю майна або його захиснику, законному представнику, представнику, крім випадків забезпечення збереження речових доказів та випадку, передбаченому ч. 2 статті 172 КПК. У разі звернення цивільного позивача з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову обов'язок надання копії клопотання про арешт майна до початку розгляду клопотання покладається на слідчого суддю, суд.

Документи, які підтверджують надання/відправлення копії клопотання про арешт майна підозрюваному, обвинуваченому, іншому власнику чи володільцю майна або його захиснику, законному представнику, представнику, цивільному позивачу долучаються до клопотання.

Неприбуття слідчого, дізнавача, прокурора в судове засідання без поважних причин є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Слідчий суддя, суд зобов’язаний визначити в ухвалі про арешт майна дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого КПК.

Особа, на майно якої накладено арешт, її захисник, законний представник, представник мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

У статті 174 КПК, яка регулюватиме строк дії ухвали слідчого судді, суду про арешт майна, продовження строку, скасування арешту майн, пропонується встановити наступне.

Арешт майна здійснюється на підставі рішення слідчого судді, суду на строк не більше 2 місяців. Строк арешту майна на стадії досудового розслідування може бути продовжений в межах строку досудового розслідування.

Слідчий, дізнавач, прокурор мають право звернутися із клопотанням про продовження строку арешту майна, яке розглядається у порядку, передбаченому статтею 172 КПК. Клопотання про продовження строку арешту майна подається не пізніше 5 днів до закінчення дії попередньої ухвали про арешт майна.

Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку арешту майна, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) обставини, які стали підставою для арешту майна, продовжують існувати;

2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було накладено арешт на майно, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

Після закінчення строку, визначеного в ухвалі слідчого судді, суду накладений на майно арешт вважається скасованим.

В ухвалі про скасування арешту обов’язково зазначається строк, протягом якого відповідне майно повинно бути поверненим, який не повинен перевищувати 30 днів. У постанові про закриття кримінального провадження, якою скасовується арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації, обов’язково зазначається строк, протягом якого відповідне майно повинно бути поверненим, що не повинен перевищувати 30 днів.

Ухвала про арешт майна та скасування арешту майна виконується негайно слідчим, прокурором але не пізніше строку, визначеного ч. 9 статті 174 КПК. Тобто, не пізніше спливу 30 днів.

У статті 233 КПК (проникнення до житла чи іншого володіння особи) пропонується залишити норму про те, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. Однак у такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно, але не пізніше 72 годин після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 КПК, а вилучені речі та документи підлягають негайному поверненню.

У статті 237 КПК (огляд) передбачається, що огляд, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється за добровільною згодою власника, або хоча б однієї особи, яка ними володіє на законних підставах, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням прокурора, слідчого чи дізнавача, погодженого прокурором, яке подається та розглядається в порядку, передбаченому КПК, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

В статті 309 КПК (ухвали слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування) пропонується встановити зокрема, що під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:

• застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, у тому числі у частині покладення додаткових обов’язків, або відмову в його застосуванні;
• продовження строку домашнього арешту, у тому числі у частині покладення додаткових обов’язків, або відмову в його продовженні;
• відмову у скасуванні арешту майна;
• відмову у залученні експерта за клопотанням сторони захисту;
• задоволення клопотання про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами та відмова у задоволенні клопотання.

У статті 315 КПК додається норма про те, що строк арешту майна на стадії судового розгляду може бути продовжений в межах строку судового розгляду.

Вводиться також нова стаття 372-1 (окрема ухвала слідчого судді, суду). Відповідно до неї слідчий суддя, суд може залежно від обставин провадження постановити окрему ухвалу у випадку порушення процесуальних обов’язків, неналежного їх виконання учасниками кримінального провадження.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору вищого рівня та керівнику органу досудового розслідування, керівнику органу дізнання, відповідному органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.