Законність представництва прокуратурою «інтересів держави» в адмінсуді: роз’яснення суду

Останнім часом почастішали випадки надходження на адресу Житомирського окружного адміністративного суду позовів органів прокуратури в «інтересах держави». При цьому представники прокуратури до матеріалів позовної заяви не надають жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження фактів нездійснення захисту інтересів держави відповідним суб’єктом владних повноважень.

Досить часто в таких випадках суд не погоджується із доводами прокурора та неможливістю самостійного звернення суб’єкта владних повноважень із вказаним позовом до суду як з підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді з огляду на наступне.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №822/238/15, адміністративне провадження №К/9901/53795/18 (ЄДРСРУ №76701362) та від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Разом з тим, пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У випадках звернення представника органу прокуратури до суду  він не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини 1статті 131-1 Конституції України.

Тому наголошуємо на тому, що необхідність судового захисту інтересів держави саме прокурором від імені суб’єкта владних повноважень має бути обґрунтована і підтверджена належними доказами.

Участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах  можливе за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме повинно бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб’єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 ст. 53 КАС України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Також просимо представників  органів прокуратури  поважно ставитись та коректно  висловлюватись  на адресу працівників  апарату Житомирського окружного адміністративного суду. У випадках  непогодження із судовим рішенням воно може бути оскаржене до апеляційного адміністративного суду.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що суд роз’яснив, хто має право представляти інтереси особи у суді.

Крім цього, ми писали, що  Верховний Суд України роз’яснив, коли апелянту відмовляють у відкритті провадження за його скаргою.