Що є доказами вжиття заходів щодо стягнення боргу: відповідь Верховного Суду

У разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов’язання у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника,  скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур, передбачених КУзПБ, для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 905/2030/19.

КГС ВС зазначив, що обов’язок виконання господарського зобов`язання у вигляді сплати грошових коштів виникає не з моменту вчинення дій кредитора щодо стягнення заборгованості з боржника, а з моменту визначених відповідно до закону інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що узгоджується з приписами ст. 193 ГК України.

Аналіз приписів статей 34, 39 КУзПБ дає можливість дійти висновку, що при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов’язок для кредитора – заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу.

Відсутність доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу не  свідчить про неправильне застосування господарським судом положень статей 1, 34, 35, 39 КУзПБ та передчасність ухвалення рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки можливість застосування щодо боржника визначених КУзПБ процедур є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора.

Відсутність документів та доказів, які не передбачені КУзПБ  як додатки до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, не є підставою для відмови у прийнятті та розгляді заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі дослідження, поданого саме розпорядником майна боржника аналізу, передбаченого п. 5 ч. 3 ст. 44 КУзПБ.

Провадження у справі про банкрутство може бути закрито у випадку, передбаченому п. 8 ч. 1 ст. 90 90 КУзПБ, – лише до визнання боржника банкрутом (ч. 2 ст. 90 КУзПБ).

Тож у разі встановлення господарським судом під час процедури розпорядження майном боржника відсутності ознак неплатоспроможності боржника провадження у справі про банкрутство підлягає закриттю.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що КГС ВС роз’яснив зміст поняття «стадія продажу майна».

Також ми писали про обрання ефективного способу захисту порушених прав: практика Верховного Суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.