Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом: позиція ВС

При призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. На це звернув увагу Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 724/1535/19, інформує пресслужба Верховного Суду.

Прокурор оскаржив до Верховного Суду ухвалу апеляційного суду, якою особі, засудженій за вироком районного суду до 5 років позбавлення волі за повторне незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 2 ст. 289 КК України), було змінено покарання на інше − із застосуванням положень ст. 69 КК України та позбавлено особу волі на 2 роки 6 місяців.

На думку прокурора, під час призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України суд апеляційної інстанції не врахував особи обвинуваченого, зокрема того, що останній повторно вчинив корисливе кримінальне правопорушення, яке належить до категорії тяжких, має незняту та непогашену судимість, завдану потерпілому шкоду не відшкодував.

Касаційний суд вирішив, що доводи прокурора заслуговують на увагу.

Так, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність обставини, що пом’якшує покарання – активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, висновок органу пробації, а також дані про його особу.

При цьому суд першої інстанції не встановив наявності обставин, які би істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, та давали підстави для застосування статей 69 чи 75 КК України.

ККС ВС наголосив: «положенням ст. 69 КК України визначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного».

Суд апеляційної інстанції, змінюючи вказаний вирок, зазначив про те, що обвинувачений провину свою визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується задовільно, а також є інвалідом третьої групи, висловлює жаль з приводу вчиненого і бажає виправити ситуацію, що склалася, та нести кримінальну відповідальність за вчинене. Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що матеріальна шкода, яка завдана неправомірними діями обвинуваченого потерпілому є невеликою.

На думку суду апеляційної інстанції встановлені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину.

Проте Верховний Суд не погодився з таким висновком, «оскільки суд апеляційної інстанції в достатній мірі не врахував даних про особу  ОСОБА_1, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин».

З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

ККС ВС зазначив, що в разі підтвердження пред’явленого обсягу обвинувачення та за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання, застосування до ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України слід уважати необґрунтованим.

До слова, ККС вважає, що невизнання своєї вини і щире каяття взаємовиключні.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що ухвала слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей і документів є процесуальною підставою для отримання доказів, а не самим доказом.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.