Повернення попередньої оплати товару: Велика Палата відступила від висновків ВС

13:05, 25 ноября 2020
Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов’язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Повернення попередньої оплати товару: Велика Палата відступила від висновків ВС

Велика Палата Верховного Суду у справі № 918/631/19 відступила від правових висновків Верховного Суду України та Верховного Cуду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у випадку прострочення зобов’язання з повернення суми попередньої оплати товару, визначивши, що «правовідношення, в якому у зв’язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов’язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов’язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати і 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України».

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) – це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов’язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов’язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов’язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов’язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов’язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов’язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов’язок боржника з такої сплати.  Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов’язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов’язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов’язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України. Тобто правовідношення, в якому у зв’язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов’язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов’язанням, а тому, відповідно, на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Отже, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України. У зв’язку із цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від протилежних висновків щодо застосування норми права (статті 625 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 921/266/13-г/7 та від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16; у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах: № 910/23585/16, № 910/24853/13, № 910/1775/18, № 916/75/18, № 910/9288/18, № 910/5773/18, № 922/1151/18, № 923/1151/17, № 906/190/19; у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 745/26/16-ц. Натомість Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами скаржника про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов’язання з повернення суми попередньої оплати у зв’язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України. Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов’язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 1 грудня 2016 року.

Раніше ми розповідали, в яких випадках попередня оплата підлягає поверненню: практика ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Ольга Совгиря о реформе Конституционного Суда
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Андрей Гайченко
    Андрей Гайченко
    заместитель Министра юстиции Украины по вопросам исполнительной службы
  • Геннадий Бершов
    Геннадий Бершов
    председатель Второго апелляционного административного суда
  • Татьяна Матиек
    Татьяна Матиек
    судья Кассационного уголовного суда Верховного Суда
  • Ярослав Романюк
    Ярослав Романюк
    председатель Верховного Суда Украины в 2013–2017 гг.
загрузка...