Верховний Суд назвав особливості визначення місця зустрічі батька і дитини, які проживають окремо

Ураховуючи те, що дитина проживає у м. Бердянську, а батько - у м. Києві, суд обґрунтовано вважав, що місцем зустрічей позивача із сином має бути місто, де проживає дитина. Про це йдеться у рішенні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (№ 759/1382/19).

Обставини справи

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Бердянської міської ради Запорізької області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Позовна заява обґрунтована тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08 листопада 2018 року без його відома та дозволу відповідач забрала дитину з місця спільного проживання у м. Києві та переїхала до своїх батьків у м. Бердянськ, після чого звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу та з того часу перешкоджає його спілкуванню із сином, що не тільки порушує його права як батька, а в першу чергу суперечить інтересам дитини.

Позивач просив суд усунути перешкоди у спілкуванні із сином ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його вихованні, визначити способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною шляхом встановлення можливості:

1) зустрічей з дитиною за його місцем проживання щопонеділка, щосереди

та кожну другу суботу місяця з 14 год 00 хв до 20 год 00 хв;

2) спільного відпочинку із сином один тиждень влітку, під час відпустки батька без присутності або у присутності матері дитини та один календарний тиждень

в зимовий період;

3) відвідування разом з дитиною секцій, гуртків та розважальних заходів

за домовленістю між батьками, можливості спілкування та зустрічей із сином незалежно від його віку та встановленого судом графіка протягом п`яти годин у святкові дні: день народження сина ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), день народження батька (ІНФОРМАЦІЯ_2), Новий рік (1 січня), Різдво Христове (7 січня), Пасха (Великдень), Трійця, з урахуванням обставин, які можуть виникнути;

4) у період хвороби безперешкодного відвідування дитини за місцем її фактичного перебування;

5) цілодобового спілкування із сином засобами телефонного та електронного зв`язку.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року в частині задоволення позову про усунення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні та вихованні дитини скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони проживали разом до 08 листопада 2018 року, а з даним позовом позивач звернувся до суду 22 січня 2019 року, не додавши до позовної заяви жодного доказу на підтвердження того, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином.

Змінюючи спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином, суд дійшов висновку, що син сторін на час вирішення спору проживає разом з матір`ю у м. Бердянську, час проїзду потягом з м. Бердянська до м. Києва становить 17 годин, а отже, встановлення способу участі батька, який проживає у м. Києві, у спілкуванні з сином кожного тижня та зобов`язання ОСОБА_2 передавати дитину батьку за місцем проживання батька не відповідає інтересам малолітньої дитини, яка повинна для зустрічі з батьком кожного тижня приїжджати до м. Києва, а після закінчення зустрічі – повертатися до м. Бердянська, проводячи у потягах 34 години.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 10 липня 2020 року клопотання ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення суду задоволено частково.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач звернувся до суду з даним позовом, не додавши до позовної заяви доказів на підтвердження того, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні із сином, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині усунення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні та вихованні дитини шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною та її вихованні.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це зумовлено інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частиною шостою статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та їх тривалість.

Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення, та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі батька у вихованні дітей, суд апеляційної інстанції, ураховуючи те, що дитина проживає у м. Бердянську, а батько - у м. Києві, обґрунтовано вважав, що місцем зустрічей ОСОБА_1 із сином має бути місто, де проживає дитина.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про усунення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та відмовляючи у цій частині позову, дійшов висновку, що сторони проживали спільно до 08 листопада 2018 року, а з цим позовом позивач звернувся до суду 22 січня 2019 року, не додавши до позовної заяви жодного доказу на підтвердження того, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином.

Змінюючи спосіб участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, суд дійшов висновку, що дитина на час вирішення спору проживає разом з матір`ю у м. Бердянську, час проїзду потягом з м. Бердянська до м. Києва становить 17 годин, а відтак встановлення способу участі батька, який проживає у м. Києві, у спілкуванні з сином кожного тижня та зобов`язання ОСОБА_2 передавати дитину батьку за місцем проживання батька не відповідає інтересам малолітньої дитини, яка повинна для зустрічі з батьком кожного тижня приїжджати до м. Києва, а після закінчення зустрічі повертатися до м. Бердянська, проводячи у потягах 34 години.

Проте колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції в частині встановлення графіка побачень, оскільки згідно з цим графіком спілкування батька з дитиною є обмеженим, часів спілкування недостатньо, щоб налагодити контакт з дитиною, оскільки батько та мати мають рівні права та обов'язки, і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити з інтересів дитини.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що, звертаючись до суду з позовом, батько, зокрема, просив встановити можливість його спільного відпочинку із сином один тиждень влітку, під час відпустки батька без присутності або у присутності матері дитини; один календарний тиждень в зимовий період; можливість відвідування разом з дитиною секцій, гуртків та розважальних заходів за домовленістю між батьками, можливість спілкування та зустрічей із сином незалежно від його віку та встановленого судом графіка протягом п`яти годин у святкові дні: день народження сина ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), день народження батька (ІНФОРМАЦІЯ_2), Новий рік (1 січня), Різдво Христове (7 січня), Пасха (Великдень), Трійця, з урахуванням обставин, які можуть виникнути; можливості у період хвороби безперешкодного відвідування дитини за місцем її фактичного перебування; можливості цілодобового спілкування із сином засобами телефонного та електронного зв`язку.

Стосовно позовних вимог щодо визначення ОСОБА_1 можливості відвідування спортивних секцій та гуртків, які відвідує син, а також можливості відвідувати сина у період хвороби у місці його фактичного знаходження, з урахуванням стану здоров`я та рекомендацій лікаря або закладу охорони здоров`я, що здійснює його лікування, то колегія суддів вважає, що в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не довів, що відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, а також не встановив обставин, які унеможливлювали б право батька на спілкування з малолітнім сином під час відвідування спортивних секцій та гуртків та/або у період хвороби сина у місці його фактичного знаходження.

Щодо визначення ОСОБА_1 можливості святкування дня народження сина (ІНФОРМАЦІЯ_1) з батьком колегія суддів вважає, що задоволення цієї позовної вимоги призведе до порушення інтересів дитини, крім того, така вимога перебуває у площині договірного врегулювання питання щодо виконання батьківських обов`язків між сторонами.

Доводи касаційної скарги про те, що наявність у справі двох і більше висновків щодо розв`язання спору від одного і того самого органу опіки та піклування або від різних органів опіки та піклування створює у справі процесуальний дисонанс та конфлікт письмових доказів, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися

з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодилися із висновком органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, який має рекомендаційний характер, оскільки встановлення способу участі батька, який проживає у м. Києві, у спілкуванні з сином кожного тижня та зобов`язання ОСОБА_2 передавати дитину батьку за місцем його проживання суперечать інтересам малолітньої дитини, яка повинна для зустрічі з батьком кожного тижня приїжджати до м. Києва, а після закінчення зустрічі повертатися до м. Бердянська, проводячи у потягах 34 години.

За таких обставин існує невідповідність способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, визначеного висновком органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, інтересам малолітньої дитини, яка на даний час проживає у м. Бердянську, почала відвідувати дитячий садок, з урахуванням віку потребує додаткового денного сну. Разом з тим батько має можливість спілкуватися із сином у будь-який час і протягом декількох діб, проти чого не заперечувала відповідач у висновку органу опіки та піклування Бердянської міської ради.

Отже, наявність двох висновків органу опіки та піклування у такій категорії справ не створює конфлікту між значимістю двох письмових доказів та не створює у справі процесуального дисбалансу, а тому не є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд надав належну оцінку доказам у сукупності, проте колегія суддів не може повністю погодитись із визначеним способом участі батька у спілкуванні та вихованні дитини.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність змінити постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, виклавши її резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Раніше «Судово-юридична газета» наводила практику КЦС ВС щодо спорів про визначення місця проживання дитини. 

Нагадаємо, перевага в матеріально-побутовому плані одного з батьків не є вирішальною умовою для передачі дитини при визначенні місця проживання дитини враховується висновок органу опіки та піклування в сукупності з іншими доказами у справі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.