Коли водія, який порушив ПДР, не можна звільнити від відбування покарання з випробуванням

Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням не може застосовуватися до водія зі стійкою девіантною поведінкою стосовно порушення правил дорожнього руху. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи № 490/9758/17.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1, п. 6 ч. 2 ст. 76 КК.

За ухвалою апеляційного суду цей вирок було скасовано, ухвалено свій вирок, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки

Колегія суддів ККС ВС зазначила, що за результатами розгляду кримінального провадження апеляційний суд правильно визнав призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі засудженого, і навів у вироку належно обґрунтовані мотиви прийнятого рішення.

Як убачається з матеріалів провадження, апеляційний суд, призначаючи засудженому покарання з реальним його відбуванням, указав, що суд першої інстанції належним чином не мотивував свого рішення та фактично не врахував ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який хоч і належить до категорії необережних злочинів, однак, відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, а також його наслідків, а саме те, що недотримання ним ПДР призвело до наїзду на малолітню дитину, внаслідок чого їй було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті.

Крім того, вирішуючи питання про розмір призначеного покарання, апеляційний суд урахував, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, у тому числі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за що був позбавлений права керування транспортними засобами і, незважаючи на це, продовжував керувати транспортним засобом, не маючи відповідного посвідчення, що підтверджує систематичне порушення ним правил дорожнього руху та його протиправну поведінку на момент вчинення злочину.

Тобто схильність ОСОБА_1 до порушення встановлених ПДР призвела до вчинення ним злочину з тяжкими наслідками, що жодним чином не свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

З огляду на викладене колегія суддів вирішила, що з урахуванням усіх обставин кримінального провадження особи засудженого, розмір визначеного апеляційним судом ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів відповідно до вимогст. 65 КК України, а тому підстав для застосування до засудженого положень ст. 75 цього Кодексу не вбачається.

Раніше ВС зазначив: якщо водій здійснював маневр на перехресті відповідно до сигналів регулювальника, він не може бути звинуваченим у тому, що не переконався у відсутності наміру іншого учасника дорожнього руху порушити правила проїзду перехрестя.

Також «Судово-юридична газета» аналізувала, коли показання Trucam є доказами перевищення швидкості. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.