Велика Палата ВС відступила від висновку КЦС ВС щодо права довічного успадковуваного володіння

18:21, 13 января 2021
Право довічного успадковуваного володіння, набуте особою в порядку, установленому законом, не припиняється у зв’язку з її смертю та входить до складу спадщини.
Велика Палата ВС відступила від висновку КЦС ВС щодо права довічного успадковуваного володіння

Велика Палата Верховного Суду у справі № 368/54/17 відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та Верховного Суду України, визначивши, що право довічного успадковуваного володіння, набуте особою в порядку, установленому законом, не припиняється у зв’язку з її смертю та входить до складу спадщини. Про це повідомляє пресслужба Верховного Суду у своєму огляді судової практики.

Обставини справи

У 1991 році було отримано право на довічне успадковуване володіння землею для ведення селянського фермерського господарства на території сільської ради на її базі створено фермерське господарство. У довічному володінні ОСОБА_4 на час смерті перебувало дві земельні ділянки площею 18,85 га та 3,74 га. У 2008 році в порядку процедури, визначеної статтями 31, 32 ЗК України, голова та члени фермерського господарства отримали безоплатно в приватну власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради, по 2,89 га кожний.

Державним нотаріусом у 2009 році видано свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме, на земельну ділянку 2,89 га, що належала ОСОБА_4 на праві приватної власності. У 2016 році нотаріус відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірні земельні ділянки після померлого ОСОБА_4 у зв’язку з тим, що згідно з чинним законодавством не передбачено можливості переходу права довічного успадковуваного землеволодіння після смерті володільця. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа – Управління Держгеокадастру, у якому просили визнати за ними право довічного успадковуваного володіння двох земельних ділянок згідно з державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею в порядку спадкування після смерті батька – ОСОБА_4.

Висновок Суду

За змістом статей 6, 50 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського) господарства. Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їхніх сімей, надаються за їхнім бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. ЗК України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права, як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

До того ж відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано в установленому порядку земельні ділянки в довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України. Пунктом 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити в установленому порядку право власності або право оренди на них. У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що в Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння <…>. Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їхній вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування.

Водночас, у будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв’язку з непереоформленням правового титулу. З огляду на викладене особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом, не може бути позбавлена права на таке володіння.

Відповідно до статті 1216 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов’язків, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця <…>.

Таким чином, ураховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов’язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння. Зважаючи на наведені обставини, очевидну необхідність дотримання балансу індивідуального й публічного інтересів у вирішенні вказаного питання, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право довічного користування земельною ділянкою може бути визнано таким, що успадковане вищевказаними позивачами за первісним та зустрічним позовами, оскільки право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою відноситься до тих прав, які можуть бути успадковані.

Із правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 178/447/16-ц та постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 181/698/14-ц та від 23 листопада 2016 року у справі № 908/799/17, видно системне посилання в цих судових рішеннях на норми, які регулюють відносини щодо права постійного користування земельною ділянкою, у сукупності з висновками про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право володіння земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявні правові підстави для відступлення від указаних висновків.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала про головні особливості спадкового договору. 

Також ми повідомляли, коли суд може встановити додатковий строк для прийняття спадщини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Ольга Совгиря о реформе Конституционного Суда
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Ирина Фаловская
    Ирина Фаловская
    судья Кассационного гражданского суда Верховного Суда
загрузка...