Примусове виконання рішень: особливості процедури

Міністерство юстиції України нагадало, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках – на приватних виконавців. Про це йдеться у пресслужбі відомства.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача про примусове виконання рішення, за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді, якщо виконавчий документ надійшов від суду.

Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

▪ виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

▪ судових наказів;

▪ ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

▪ виконавчих написів нотаріусів;

▪ посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

▪ постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

▪ постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

▪ рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

▪ рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

▪ рішень (постанов) суб’єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

У разі якщо боржник без поважних причин не з’явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу. Під час виконання державний виконавець у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника у національній та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі на кошти у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах державний виконавець накладає арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення.

У разі відсутності коштів та інших цінностей стягнення звертається на майно, яке належить боржнику.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів), копія якої надсилається банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна.

Крім того, виконавець може звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Про звернення стягнення на такі доходи боржника державний виконавець виносить відповідну постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю за місцем отримання боржником заробітної плати, пенсії та інших доходів.

У разі фактичного виконання постанови в повному обсязі державний виконавець закінчує виконавче провадження, арешт з майна (коштів) боржника знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті заходи щодо виконання рішення.

Нагадаємо, «Судово-юридична газета» писала, що КГС сформулював позицію про те, як правильно здійснювати забезпечення позову.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.