Приватне підприємство та товариство з обмеженою відповідальністю: важливі реєстраційні аспекти

Офіс протидії рейдерству повідомляє, що серед різноманітних форм і видів підприємств, які на сьогодні існують в Україні, приватні підприємства (далі – ПП) були і залишаються до цього дня terra incognita, тоді як товариств з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) в Україні зареєстровано в рази більше, адже така організаційно-правова форма традиційно розглядається як більш зрозуміла. При цьому під час проведення реєстраційних дій щодо ПП часто виникають питання щодо застосування положень реєстраційного законодавства.

Приватне підприємство — це підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці.

Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання - юридичної особи.

Тобто ПП створюється виключно на основі приватної власності однієї або кількох фізичних осіб чи юридичної особи. При цьому, підприємство, засноване на приватній власності, може утворюватися як однією, так і кількома особами, тобто бути унітарним або корпоративним.

Таким чином, приватним є підприємство, засноване на приватній власності, незалежно від способу його утворення (заснування) та формування статутного капіталу.

У Офісі зауважують, що у Господарському кодексі України поряд з положеннями, якими визначено правовий режим приватного підприємства (стаття 113), міститься глава 9 «Господарські товариства». Так, у частині першій статті 79 ГК України зазначено, що порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються законом.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном і не відповідає за зобов’язаннями своїх учасників. Кількість учасників товариства не обмежується. Учасниками товариства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

«Слід зауважити, що правовий статус ПП як певної організаційно-правової форми юридичної особи з визначальною особливістю (діяльність на основі приватної власності) та їх засновників фактично не врегульований законодавством України.

Якщо діяльність ТОВ регулюють положення Цивільного та Господарського кодексів України, а також спеціального Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», то ПП керуються загальними положеннями про юридичних осіб і підприємства, передбаченими у Цивільному та Господарському кодексі України відповідно», - розповідає член центральної Колегії Міністерство юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб’єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції Вікторія Матей.

Оскільки, на відміну від ТОВ, щодо ПП відсутній спеціальний нормативно-правовий акт, який би чітко регулював порядок створення та вирішення «внутрішніх» питань ПП (права та обов’язки засновників, розподіл прибутку, порядок прийняття рішень тощо), тому власникам ПП необхідно максимально деталізувати положення своїх статутних документів, оскільки через недостатнє правове регулювання вирішення конфліктів між учасниками є набагато складнішим.

Окремо доцільно зупинитися на найпоширеніших помилках, які здійснюють суб’єкти державної реєстрації під час проведення реєстраційних дій щодо ПП.

1. Так, непоодинокими на сьогоднішній день є випадки, коли для державної реєстрації змін до відомостей про ПП, зокрема щодо складу учасників, державному реєстратору подаються документи, передбачені частиною 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон).

Слід наголосити, що положення частини 5 статті 17 Закону визначають перелік документів, які подаються державному реєстратору виключно щодо ТОВ і ТДВ.

Тому, до прикладу, щодо ПП буде некоректним застосовувати положення частини 5 статті 17 Закону, оскільки при зміні складу власників ПП державному реєстратору подається більш ширший перелік документів, передбачений частиною 4 статті 17 Закону, зокрема, у такому випадку одним з обов’язкових документів є статут у новій редакції.

2. Особливу увагу слід приділити особі, яка має право подавати такі документи.

Під час розгляду скарг у сфері державної реєстрації бізнесу зустрічалися випадки, коли документи для зміни складу власників ПП подавалися особою, яка набула/відчужила (передала) корпоративні права у ПП, або уповноваженою нею особою.

У такому разі, наголошує В. Матей, державний реєстратор зобов’язаний застосувати пункт 1 частини 1 статті 28 Закону і відмовити у державній реєстрації, оскільки документи подано особою, яка не мала на це повноважень. У протилежному випадку буде наявним порушення, що обумовлюватиме скасування оскаржуваних реєстраційних дій з підстав подання документів неуповноваженою особою.

Варто зазначити, що при зміні складу учасників у ТОВ належним заявником, у розумінні пункту 8 частини 1 статті 1 Закону, є особа, яка набула частку у статутному капіталі ТОВ чи відчужила (передала) її, або уповноважена ними особа, а при зміні складу власників ПП належним заявником у такому разі є уповноважений представник саме ПП.

3. Також слід пам’ятати про вимоги частини 3 статті 4 Закону, а саме: державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, у результаті нотаріально посвідченого правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи.

Така реєстраційна дія проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, відразу після вчинення посвідчувального напису на документі, крім випадків нотаріального посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов’язується з настанням певної обставини, та інших випадків, передбачених зазначеною статтею Закону.

Недотримання суб’єктами державної реєстрації цієї норми обумовлює незаконність відповідної реєстраційної дії, а отже і наявність правових підстав для її скасування у разі оскарження.

Однак необхідно враховувати, що зазначена норма не застосовується щодо акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.

Також «Судово-юридична газета» писала про перенесення відпустки без згоди працівника та можливість брати за власний рахунок більше ніж 15 днів: законопроект від Третьякової.

Додамо, ВС висловився щодо оскарження постанови приватного виконавця, якою накладено арешт на грошові кошти.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.