Великодні повір’я – що віщувало долю, шлюб чи професію
У народних уявленнях перші три дні у храмах триває святкова служба.
Повір’я під час богослужіння
Існувало повір’я, що на перший день Великодня, коли людина приходить до церкви і вперше чує слова «Христос воскрес!», вона може подумки відповісти з проханням про майбутній фах: якщо хоче навчитися шити — «голка в руках», якщо майструвати — «сокира в руках» тощо.
Вірування дівчат про шлюб та вроду
Також існувало повір’я, що дівчата, які прагнуть вийти заміж, під час великоднього богослужіння мали подумки промовити: «Воскресіння Христове! Пошли мені нареченого холостого!».
Існував і побутовий великодній звичай для дівчат: для краси освячене червоне великоднє яйце клали у воду, після чого цією водою вмивалися.
Вірування про народження дітей
Окремі вірування стосувалися народження дітей. Згідно з ними, дитина, яка народилася у Великодню неділю, нібито мала стати відомою та знаменитою людиною, а ті, хто народився у Великодній тиждень, мали міцне здоров’я.
Родинні звичаї
Окремо описувалися повір’я, пов’язані з народженням дітей та родинним добробутом. Жінка, яка не могла завагітніти, на Великдень, за народним уявленням, мала поставити поруч із собою додаткову тарілку, покласти туди шматочок паски зі словами «Паска для діточок!», а після трапези цей шматочок кришили для птахів.
Також побутувала традиція захисту дітей: протягом Великодня і тижня після нього малюкам натщесерце спочатку давали шматочок освяченої паски, і лише потім годували іншою їжею.
Народні уявлення про надприродне
У народних віруваннях Великдень також пов’язували з посиленням активності міфологічних істот. Зокрема, існували оповіді про можливість побачити або навіть «приборкати» відьму: коли сторож відкриває церкву, відьми нібито намагаються цілувати замок, щоб їм «усюди відкривалося», а також можуть торкатися священника або його одягу; якщо їм це не вдавалося, за повір’ям, вони втрачали свої чари на рік.
Поминальні традиції
Великдень у народній традиції також пов’язували з поминанням померлих. Родичі відвідували могили, молилися, згадували померлих і залишали там освячену їжу. Водночас існувала думка, що Великдень — час радості, тому відвідування кладовищ краще відкласти на поминальні дні, щоб не змішувати свято з жалобою.
Повір’я про смерть у Великдень
Окремі вірування стосувалися смерті у великодній період: вважалося, що душа людини, яка померла у Великдень або Великодній тиждень, потрапляє до раю. Через це такі смерті сприймалися як особливі, а в народі існувало уявлення про «відкриті ворота раю» в ці дні. У труну могли класти червоні крашанки, а також існувало вірування, що померлих у цей період зустрічає Христос і приймає їхні душі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
