Верховний Суд вказав, що недотримання форми прийняття рішення НКРЕКП у процесі державного контролю не може вважатися формальним порушенням

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» (далі – товариство, позивач) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП, відповідач), за участю третіх осіб, про визнання частково протиправною та скасування постанови.

У цій справі позивач просив визнати протиправними та скасувати абзаци перший, другий, третій, шостий, сьомий пункту 1 та абзаци третій, четвертий пункту 2 резолютивної частини постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ПрАТ «Кіровоградобленерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання», обґрунтовуючи свої позовні вимоги правомірністю розірвання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, оскільки об’єкт громадянина – службовий будинок (кордон обходу № 3) розташований на земельній ділянці, яка відноситься до земель Балтського району Одеської області, тобто поза межами місць провадження господарської діяльності позивача, визначених ліцензією на право провадження господарської діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанцій позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано абзаци третій та четвертий пункту 2 постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ПрАТ «Кіровоградобленерго» за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суди виходили з того, що НКРЕКП розпорядження щодо усунення ПрАТ «Кіровоградобленерго» порушень, виявлених під час здійснення контролю, не видавалося, натомість про необхідність усунення таких у встановлений строк було обумовлено у постанові про накладення штрафу, що не відповідає вимогам частин п’ятої та дев’ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Водночас, у частині відмови у задоволенні позову суди дійшли висновку про те, що пунктом 1 постанови НКРЕКП до позивача правомірно застосовано санкції у вигляді штрафу на підставі підпунктів «б», «в» пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню, та за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, касаційну скаргу НКРЕКП залишив без задоволення, а судові рішення – без змін.

Суд визначив, що ключовим питанням, яке потребує встановлення для правильного розгляду та вирішення цієї справи, є те, чи повинна була НКРЕКП відповідно до положень пункту 1 частини п’ятої статті 14 та частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» покладати на ПрАТ «Кіровоградобленерго» зобов’язання щодо відновлення постачання електричної енергії споживачу та забезпечення внесення змін до місць провадження господарської діяльності рішенням, прийнятим у формі розпорядження, а не у формі постанови.

Виходячи з аналізу положень статей 14 та 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а також Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджених постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року № 428 (далі – Порядок № 428), колегія суддів дійшла висновку, що рішення Регулятора щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, оформлюється окремим документом у формі розпорядження. При цьому у формі постанови ухвалюється рішення про накладення штрафу, зупинення дії ліцензії, анулювання ліцензії.

На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на пряму вказівку у Законі, а саме – у частині п’ятій статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», про те, що рішення НКРЕКП щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, оформлюється розпорядженням та, виходячи з положень статті 19 Конституції України, недотримання відповідачем форми прийняття рішення про зобов’язання позивача усунути виявлені під час перевірки порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та порушення Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії, не можна вважати формальним порушенням встановленої процедури та, відповідно, «правовим пуризмом».

«Правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.

Будь-які процесуальні та/або процедурні порушення, пов`язані із самим оформленням результатів діяльності суб`єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягнення балансу між інтересами особи, яка вчинила правопорушення, та суспільними (публічними) інтересами. Зазначене особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема, питань охорони земель, захисту довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникненню техногенних катастроф тощо. Не є «правовим пуризмом» врахування суттєвих порушень процедури прийняття рішень суб`єктом владних повноважень, у тому числі, недотримання встановленої форми відповідного рішення.

Законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб’єктами публічного права має на меті створення гарантій для субʼєкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.

Постанова Верховного Суду від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21 (адміністративне провадження № К/9901/47335/21) – за посиланням.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій. 

Автор: Наталя Мамченко