Особливості порядку анулювання ліцензії вищого навчального закладу: позиція Верховного Суду

У провадженні Верховного Суду перебувала справа за позовом Приватного закладу вищої освіти до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв’язку із прийняттям наказу Міносвіти, яким позивачу анульовано ліцензію на провадження освітньої діяльності з підстави виявлення під час проведення перевірки недостовірних відомостей у документах, поданих закладом вищої освіти разом із заявою про отримання ліцензії. Позивач, не погоджуючись з цим наказом, звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати його протиправним та скасувати.

Позиція Верховного Суду

Розглядаючи справу у касаційному порядку, Верховний Суд погодився із судами першої та апеляційної інстанцій, які задовольнили позов, виходячи з аналізу поданих позивачем документів на підтвердження протиправності спірного наказу Міносвіти та дійшовши висновку про їх відповідність документам, які були надані разом із заявою про отримання ліцензії та які витребовувались під час проведення перевірки.

Колегія суддів у складі Верховного Суду, провівши аналіз положень статей 6, 7 та 9 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», статей 2 та 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також пункту 1, підпунктів 44, 44-1 та 44-2 пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, дійшла висновку, що діяльність у сфері вищої освіти підлягає обов`язковому ліцензуванню. Органом ліцензування у цій сфері є Міносвіти, яке, зокрема, здійснює контроль за дотриманням ліцензійних вимог у сфері вищої освіти, а також перевірку достовірності документів, поданих разом із заявою на отримання ліцензії. Така перевірка проводиться з дотриманням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності». У разі виявлення порушення ліцензійних вимог Міносвіти видає розпорядження, в якому визначає строк усунення таких порушень, крім випадків, якщо за результатом перевірки було складено акт, що є підставою для зупинення дії ліцензії.

Суд врахував, що висновок відповідача про недостовірність відомостей у поданих позивачем для отримання ліцензії документах ґрунтувався на тому, що представник ПЗВО не зміг надати на вимогу контролюючого органу відповідні документи, що свідчить про незабезпечення зберігання позивачем документів, що підтверджують достовірність даних, що зазначались в документах, поданих до органу ліцензування.

Зі змісту положень частини четвертої статті 24 Закону України «Про вищу освіту», абзацу першого пункту 7 частини дванадцятої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та пунктів 18-19 Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1187, Суд встановив, що незабезпечення зберігання документів, які підтверджують достовірність даних, що зазначалися здобувачем ліцензії у документах, які подавалися органу ліцензування, є порушенням Ліцензійних умов. Водночас, саме по собі незабезпечення зберігання таких документів не може свідчити про те, що здобувачем ліцензії були зазначені недостовірні дані у документах, що подавалися разом із заявою на отримання ліцензії, зокрема, у разі, якщо достовірність таких даних була підтверджена в майбутньому в порядку адміністративного судочинства.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого положення пункту 5 частини четвертої статті 24 Закону України «Про вищу освіту» у системному зв`язку з положеннями частини сьомої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та абзацу першого пункту 7 частини дванадцятої статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» необхідно розуміти так, що алгоритм дій Міносвіти у разі виявлення під час проведення перевірки ліцензіата порушення Ліцензійних умов, зокрема, незабезпечення зберігання документів, які підтверджують достовірність даних, що зазначалися здобувачем ліцензії у документах, що подавалися органу ліцензування, передбачає складання протягом п`яти днів з дня закінчення проведення перевірки розпорядження про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов з наданням строку на таке усунення; у разі невиконання вимог розпорядження, Міносвіти складає новий акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері вищої освіти, який може бути підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

 Постанова Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 640/22679/20 (адміністративне провадження № К/990/29951/22).

Автор: Наталя Мамченко

 Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.